Professional Integration HUB

Олена Терещук, учасниця програми “Професійний інтеграційний ХАБ” 1.0 (Австрійський інтеграційний фонд). 

• Вік: 37 років 
• Місто проживання в Україні до повномасштабного вторгнення: Київ 
• Спеціалізація: Магістр фінансового права та оподаткування (юрист)

ПРОФЕСІЙНИЙ ДОСВІД

З березня 2016 року по грудень 2023 року я обіймала посади виконавчого директора та директора з розвитку бізнесу в юридичній компанії MORIS GROUP. Я маю 8 років професійного досвіду на національному рівні, спеціалізуючись на захисті та впровадженні стратегічних організаційних ініціатив у різних сферах операційного управління. Це включає управління бізнесом, адміністрування, операційне управління, управління проєктами, фінансове управління та звітність, складання бюджету, юридичний нагляд, управління людськими ресурсами та розвиток бізнесу.

Я вважаю себе успішним топ-менеджером в Україні. Моя колишня компанія надала мені значні можливості, які були важливими для формування мого особистого та професійного успіху. До початку війни моя робота була не просто кар’єрою, а й моєю найбільшою пристрастю. Я була натхненна амбітними цілями, захоплюючими проєктами, командою, яка підтримує, та цікавими планами на майбутнє. Передвоєнний юридичний ринок був яскравим і динамічним, характеризувався значними інвестиційними проєктами, державними ініціативами, соціальними проєктами та широкими мережами розвитку бізнесу. Однак початок війни раптово перенаправив увагу юридичного ринку від розвитку до виживання.

ВИМУШЕНА ЕМІГРАЦІЯ 

Війна прийшла до нашого дому в Києві о 5 ранку 22 лютого. Мій чоловік, наша однорічна донька, двоє собак і я були охоплені страхом. Ми хаотично склали речі в автомобілі і, керуючись первісним страхом, покинули Київ без чіткого плану. Нам знадобилося шість годин, щоб дістатися до шосе, і ми вирішили їхати до українського кордону зі Словаччиною.

Опівночі ми з донькою перейшли кордон пішки, залишивши наше попереднє життя позаду. Завдяки волонтерам ми змогли сісти на поїзд у Кошице, і через десять годин ми прибули до Відня. До 23 лютого ми були у Відні, керовані лише страхом. Нас на місяць прихистили люди, які знали мою свекруху. Ми не мали іншого вибору, окрім як покладатися на вдачу та Божу милість. 

ЖИТТЯ В АВСТРІЇ 

Перший рік був сповнений очікувань. Я сподівалася повернутися додому за два тижні, але цього не сталося. Виклики були такими ж, як і у всіх інших: знайти місце для проживання, розібратися з транспортом, забезпечити ліки та медичну допомогу своїй дитині, знайти одяг, туалетні приналежності тощо.

На другому році повномасштабної війни я зрозуміла, що повинна робити більше, ніж просто чекати. Я зробила перший крок до інтеграції, записавшись на курси німецької мови та почавши шукати роботу. Це залишається моїм найбільшим викликом: зберігати свої професійні навички та використовувати свій досвід на австрійському ринку праці. 

Реальність жорстока. Ти сам зі своїми проблемами в новому середовищі, намагаєшся подолати серйозний мовний бар’єр, борешся з відсутністю соціальних зв’язків і перебуванням поза своєю професійною сферою. Моє рішення залишитися тут до закінчення війни продиктоване лише безпекою та благополуччям моєї доньки. Якби не вона, я б ніколи не покинула Україну. 

“ПРОФЕСІЙНИЙ ІНТЕГРАЦІЙНИЙ ХАБ” 

Я натрапила на набір на програму “Професійний інтеграційний ХАБ” у соціальних мережах і подала заявку. Тоді я була у відчаї і не очікувала, що це так швидко змінить моє життя. На той момент я подала щонайменше 60 заявок на роботу і отримала лише негативні відповіді.

Я вдячна за цю можливість. Це була дивовижна подорож, під час якої я зустріла стільки чудових людей і відновила свою надію на стабільне і нормальне життя. Я підвищила свою самооцінку, покращила своє резюме і тепер розумію, що українські фахівці є сильною конкурентною силою на австрійському ринку праці. 

ПЛАНИ ПІСЛЯ УЧАСТІ У ПРОГРАМІ

Після цього стажування я знаю, що мені потрібно робити, аби бути успішною у своїй кар’єрі тут. Я розумію, як і де розширити свій досвід і як адаптувати його до післявоєнної реальності в Україні, впроваджуючи нові проєкти. Тепер я можу впоратися з новими викликами з більшою впевненістю. Я на шляху до нового життя, і я сподіваюся, що у мене все вийде.

Серія інтерв’ю з учасницями програми “Професійний інтеграційний ХАБ”.