16 Січня 2025
Олександра Азізова: “Я була глибоко вражена відкритістю моєї команди, їхньою готовністю ділитися знаннями та досвідом, а також терпінням до мого рівня німецької”
Олександра Азізова, учасниця програми “Професійний інтеграційний ХАБ 2.0” (Федеральне міністерство праці та економіки)
Вступ
- Вік: 24 роки
- Місто проживання в Україні до початку повномасштабного вторгнення (вимушеного переселення): Київ
- Спеціалізація: Право
ПРОФЕСІЙНИЙ ДОСВІД: чому саме право
Відвідування Музею корупції в Україні стало вирішальним досвідом, який надихнув мене допомагати своїй країні боротися з корупцією. На жаль, однією з найбільших проблем в Україні було погане ставлення до молодих фахівців і недооцінка їхнього потенціалу.
ВИМУШЕНА ЕМІГРАЦІЯ
Війна застала мене вдома разом із батьками. У той час я була повністю зосереджена на навчанні та підготовці до одного з найскладніших міжнародних змагань для студентів-юристів, яке мало відбутися 26 лютого. Початок війни став для мене повною несподіванкою.
Першою країною, куди я переїхала, була Андорра. Через місяць мені пощастило отримати стажування у шведській юридичній фірмі, що стало причиною мого переїзду до Стокгольма. Не маючи впевненості в можливості продовжити магістерське навчання в Україні, я подала заявки до університетів, які продовжили терміни подання документів для українських студентів. Зрештою мене прийняли до Центральноєвропейського університету, що привело мене до Відня.
ЖИТТЯ В АВСТРІЇ
Оселитися в Австрії для мене було викликом. Спочатку я нікого не знала й не мала чіткого уявлення про те, як вирішувати важливі питання, такі як оформлення документів і дозволів на роботу. Це змусило мене звертатися до багатьох органів. Багато чиновників відмовлялися говорити англійською, а я не знала німецької, що ускладнювало процес. У перші місяці я також мала справу з грубими й суворими людьми, що ще більше ускладнювало адаптацію.
Попри ці труднощі, я працювала за спеціальністю, провівши півтора року в австрійській юридичній фірмі. Однак я також зіткнулася зі стереотипами про Україну, зокрема припущеннями, що українці погано володіють англійською мовою, і переконанням, що в Україні все повністю корумповане.
Щодо інтеграції в новій країні, я вважаю, що поширеною помилкою є очікування, що офіційна система працюватиме так само, як у рідній країні. Іншою важливою помилкою є переїзд без базових знань місцевої мови, що може ускладнити спілкування та інтеграцію.
Професійний інтеграційний ХАБ
“Професійний інтеграційний ХАБ” – це важливий міст між Україною та Австрією, оскільки надає унікальну можливість для українських фахівців встановити зв’язок із місцевими спільнотами, відкритими і доброзичливими.
На середині стажування я була глибоко вражена відкритістю моєї команди, їхньою готовністю ділитися знаннями та досвідом, а також терпінням до мого рівня німецької. Реальність перевершила мої очікування.
Одним із несподіваних аспектів австрійської корпоративної культури є звичка вітатися з кожним індивідуально, а іноді навіть двічі під час однієї зустрічі.
Визначним моментом мого стажування стали зустрічі у Федеральній канцелярії Австрії, зокрема моя презентація для керівника відділу, яка справила незабутнє враження. Мої найбільші досягнення в межах програми включають доведення собі, що я можу ефективно працювати в повністю німецькомовному середовищі, краще розуміння функціонування ЄС і здобуття цінного досвіду в галузі розробки політик.
ПЛАНИ ПІСЛЯ УЧАСТІ У ПРОГРАМІ
Після участі в проєкті моя професійна мрія — одного дня представляти інтереси України на великому міжнародному форумі. Це амбітна ціль, яка продовжує мене надихати.
Протягом програми я також зробила значний прогрес у тому, щоб стати частиною австрійської професійної спільноти, досягнувши за ці три місяці більше, ніж за попередні два роки.
Фото: Valerie Loudon