16 Січня 2025
Наталія Білоглазова: “ХАБ для мене став не просто програмою — це було рятівне коло у той час, коли я цього найбільше потребувала”
Наталія Білоглазова, учасниця програми “Професійний інтеграційний ХАБ 2.0” (Австрійський національний туристичний офіс)
Вступ
- Вік: 40 років
- Місто проживання в Україні до початку повномасштабного вторгнення (вимушеного переселення): Харків
- Спеціалізація: Менеджерка із розвитку бізнесу в студії 2D/3D-анімації
ПРОФЕСІЙНИЙ ДОСВІД
У 2017 році я розпочала свій професійний шлях в IT-індустрії на посаді Lead Researcher. На той час моїй доньці було лише три роки, і, як багато матерів, я шукала роботу, яка б дозволила поєднувати професійне життя з сімейними обов’язками. Можливість працювати дистанційно стала ідеальним рішенням, даючи мені шанс застосовувати свої знання англійської мови на практиці, що приносило мені велике задоволення.
З часом я зрозуміла, що хочу більшого, ніж просто займатися дослідженнями. Мені хотілося спілкуватися з людьми, створювати щось значуще та бачити реальні результати. Так я перейшла в сферу продажів, а згодом виросла до ролі менеджерки з розвитку бізнесу, спеціалізуючись на 2D/3D-анімації та розробці програмного забезпечення. Це був ідеальний баланс творчості та комунікації — двох речей, які я завжди любила. Допомагати клієнтам зрозуміти, як творчі рішення можуть втілити їхні ідеї в життя, стало для мене не просто роботою, а справжньою пристрастю. Будувати відносини, вирішувати проблеми та перетворювати ідеї на реальність приносило мені глибоке задоволення.
Працювати в Україні було непросто. Під час пандемії COVID-19 економічна криза змусила багато компаній сумніватися у доцільності інвестицій у виробництво відео. Вони ставили під питання, чи справді відео потрібне для їхнього бізнесу. Щойно ми адаптувалися до цих змін, війна принесла ще більші труднощі. Відключення електроенергії, нестабільний інтернет і постійна потреба планувати робочі дні навколо блекаутів стали звичною частиною нашого життя. Проте я бачила, як мої колеги і я самі знаходили шляхи продовжувати проєкти попри всі виклики.
Водночас були речі, які мені давалися легко. Я завжди любила розуміти потреби клієнтів, будувати довіру і допомагати їм втілювати ідеї в життя. Процес переговорів та налагодження відносин здавався мені природним, це ніби було моїм покликанням. За ці роки я мала щастя працювати з неймовірно талановитими та досвідченими професіоналами. Їхній досвід і наставництво допомогли мені вирости як спеціалісту і як людині.
Сьогодні індустрія 2D/3D-анімації та відеовиробництва в Україні зіштовхується з величезними викликами. Відключення електроенергії та проблеми з комунікацією, спричинені війною, ускладнюють роботу. Незважаючи на це, я захоплююся інноваціями та стійкістю українських професіоналів. Вони знаходять нові способи адаптуватися, залишаючись відданими якості, і доводять, що творчість і стійкість можуть процвітати навіть у найскладніших умовах. Цей дух підтримує індустрію і рухає її вперед, і я пишаюся, що була її частиною.
ВИМУШЕНА ЕМІГРАЦІЯ
Для мене війна почалася ще у 2014 році, коли моя сім’я і я були змушені залишити Донецьк і почати все з нуля у Харкові. З часом Харків став нашим домом. Я знайшла друзів, професійно розвивалася і створила нове життя. Коли у 2022 році почалося повномасштабне вторгнення, я знала з досвіду, що це не закінчиться швидко. Досі пам’ятаю важку тишу в машині, яку порушували лише віддалені звуки вибухів, коли ми виїжджали. Моя донька, наш кіт і я проїхали через всю Україну, відчуваючи страх і невизначеність, але знайшли безпеку завдяки друзям у Червонограді.
У квітні 2022 року ми приїхали до Відня. Хоча моя донька не вступила до балетної академії Віденської державної опери, їй вдалося успішно вступити до MUK (Приватний університет музики та мистецтв міста Відень) на факультет сучасного танцю. Австрія стала для нас місцем стабільності та нових можливостей. Я вдячна за підтримку, яку ми отримали, адже вона дозволила нам відновити життя і мріяти про краще майбутнє.
ЖИТТЯ В АВСТРІЇ
Адаптація до життя в Австрії була непростою. Німецька мова стала одним із найбільших викликів для нашої сім’ї. Хоча англійська допомогла мені на початку, я швидко зрозуміла, що для того, аби почуватися по-справжньому «вдома», потрібно опанувати німецьку. Я відвідувала безкоштовні курси, складала іспити і з радістю спостерігала, як моя донька досягала неймовірних успіхів у навчанні.
Знайти квартиру теж було нелегко. Попит був великим, а вимоги здавалися часом непосильними, але зрештою ми впоралися. Ще одним сюрпризом для мене стало те, що майже все зачинено в неділю, через що довелося змінити підхід до планування тижня.
Мене вразила чудова система громадського транспорту у Відні. Вона робить життя дуже зручним. Також я була вражена відкритістю політиків і місцевої влади. Візит до Парламенту та Ратуші, де історія буквально оживає, був для мене надихаючим досвідом. Це дало відчуття причетності до нового місця.
На початку мені здавалося, що деякі австрійці не зовсім впевнені у співпраці з українцями. Здавалося, вони не знали, чого очікувати від нас і нашої культури праці. Але з часом багато хто був приємно здивований нашою працелюбністю, надійністю і швидкістю в роботі. Було приємно ламати ці стереотипи.
Маленькі радощі Австрії – дружні стосунки, що стають як родинні, прогулянки неймовірними пейзажами, знайомство з мистецтвом та історією, – усе це надихає й наповнює життя світлом. Але найголовніше – це бачити, як моя донька росте і розвивається у безпечному середовищі.
Якби я могла поговорити із собою на початку мого шляху в Австрії, я б сказала:
“Зроби глибокий вдих — у тебе все вийде. Дорога попереду буде нелегкою, але крок за кроком ти побудуєш нове життя. Ти будеш вчитися, зростати й зустрінеш неймовірних людей, які допоможуть тобі. Не бійся просити про допомогу й ніколи не недооцінюй свою силу. Одного дня ти озирнешся назад, побачиш, як далеко ти зайшла, і пишатимешся кожною маленькою перемогою на цьому шляху”.
Професійний інтеграційний ХАБ
Я дізналася про програму “Професійний інтеграційний ХАБ”, коли подруга поділилася деталями та посиланням на реєстрацію. Це одразу викликало у мене іскру надії. Здавалося, це ідеальна можливість для професійного розвитку, знайомства з новими людьми й кращого розуміння австрійського робочого середовища. Озираючись назад, я розумію, що це просте повідомлення від подруги стало початком чогось по-справжньому трансформаційного.
Коли я долучилася до стажування, я сподівалася отримати нові знання, налагодити зв’язки й побачити, як працюють професіонали в Австрії. Я також хотіла відновити впевненість у собі як спеціалісті після всього, через що ми пройшли. Але ця програма перевершила всі мої очікування. Команда в ÖW зустріла мене тепло, не лише як колегу, але й як людину. Я багато дізналася про туристичну індустрію, інноваційні інструменти та австрійську робочу культуру. Навчальні візити, вебінари й проєкти були надзвичайно цінними, але найбільше я ціную знайомство з надихаючими людьми, які допомогли мені знову повірити в себе.
Це стажування відкрило мені очі на інноваційний і добре організований характер австрійського професійного світу. Особливо мене вразило, як команда використовує інструменти на базі штучного інтелекту, щоб зробити свою роботу більш ефективною. Це було схоже на те, як побачити майбутнє продуктивності в дії. Їхній креативний підхід до управління вебсайтами, платформами й соціальними мережами був для мене чимось новим. Але найбільше мене надихнула підтримуюча й орієнтована на людей атмосфера на робочому місці. Тут справді цінують співпрацю, повагу та забезпечують, щоб кожен почувався включеним у команду. Ця позитивна атмосфера не лише підвищує продуктивність, але й створює відчуття справжньої приналежності. Я зрозуміла, наскільки сильним може бути згуртований колектив, який завжди підтримає.
Як би я описала “Професійний інтеграційний ХАБ”:
Це “рятівне коло для зростання та інтеграції”. ХАБ для мене став не просто програмою — це було рятівне коло у той час, коли я цього найбільше потребувала. Програма допомогла мені відновити професійну впевненість, отримати практичний досвід у австрійському робочому середовищі та познайомитися з натхненними професіоналами, які змусили мене відчути себе цінною. Це не лише про здобуття нових навичок; це про переосмислення своєї мети, пошук свого місця й підготовку до внеску у світле майбутнє України.
П’ять ключових порад для українців в Австрії:
- Вірте у свій досвід
Не недооцінюйте те, що ви вже знаєте. Ваші навички й досягнення мають значення та можуть принести реальну користь австрійському ринку. Будьте впевнені у своїй професійній історії й демонструйте, на що ви здатні.
- Залишайтеся допитливими й навчайтеся
Будьте відкритими до нових інструментів, практик і методів роботи. Чи це покращення німецької, вивчення інструментів штучного інтелекту, чи дослідження нової галузі — кожен крок наближає вас до вашої мети.
- Будуйте зв’язки
Нетворкінг — це не лише обмін контактами. Відвідуйте події, майстер-класи та програми на кшталт ХАБу. Знайомтеся з людьми, діліться своєю історією й не бійтеся ставити запитання. Ви будете здивовані, скільки підтримки й можливостей з’являється через щирі знайомства.
- Набувайте практичного досвіду
Шукайте можливості застосувати свої знання — через стажування, волонтерство чи невеликі проєкти. Цей досвід є неоціненним для розуміння місцевої робочої культури й розширення вашого професійного арсеналу.
- Рухайтеся вперед
Виклики будуть, і часом ви можете почуватися невпевнено. Але вірте у свою силу, продовжуйте вдосконалювати себе й не здавайтеся. Ви вже пройшли великий шлях, і кожен наступний крок наближає вас до ваших цілей.
ПЛАНИ ПІСЛЯ УЧАСТІ У ПРОГРАМІ
Програма стала величезним кроком до інтеграції до австрійського професійного середовища. Я почуваюся набагато впевненіше — під час командних обговорень, в орієнтуванні у робочих процесах, налагодженні зв’язків із колегами. Практичний досвід, який я отримала, і розуміння того, як усе працює, дали мені відчуття, що я справді є частиною цього середовища.
Досвід, отриманий під час стажування, може стати безцінним для України, особливо для відновлення туристичної галузі. Війна залишила індустрію в крихкому стані, але я вірю, що є величезний потенціал для оновлення й інновацій.
Інструменти на базі штучного інтелекту, які я побачила в дії, можуть значно покращити видимість, організацію й якість обслуговування в Україні. Окрім технологій, натхненням для мене стала увага до креативності, співпраці та підходу, орієнтованого на людей.
Цей досвід показав мені, наскільки багато можна досягти, коли інновації поєднуються з командною роботою й цілеспрямованістю. Я впевнена, що Україна зможе відбудуватися і стати сильнішою, впроваджуючи ці практики.
Фото: Valerie Loudon