Professional Integration HUB

Катерина Тимошенко, учасниця програми “Професійний інтеграційний ХАБ” (Caritas Austria).

• Вік: 26 років

• Місто проживання в Україні до повномасштабного вторгнення: Київ

• Спеціалізація: Гуманітарна допомога

ПРОФЕСІЙНИЙ ДОСВІД

До повномасштабного вторгнення я надавала послуги перекладу та інтерпретації і працювала особистою асистенткою у приватній авіакомпанії, яка займалася гуманітарними, стабілізаційними та миротворчими місіями по всьому світу.

Я працювала в дуже швидкому темпі і координувала велику команду інженерів. На жаль, природні катастрофи та насильницькі конфлікти трапляються часто. Мені завжди потрібно було бути готовою швидко реагувати та надавати необхідну адміністративну допомогу для управління командою. 

Багато з моїх колишніх колег з авіакомпанії, в якій я працювала, зараз захищають нашу країну. Мої друзі, лінгвісти та перекладачі, активно допомагають громадам, що постраждали, та працюють над міжнародними проєктами розвитку в Україні. Усі докладають максимум зусиль для стабілізації ситуації та відновлення миру і незалежності.

ВИМУШЕНА ЕМІГРАЦІЯ

Війна застала мене в Києві. Це мав бути звичайний робочий день, і ніхто не міг повірити, що почнеться війна. Однак, як і мої співвітчизники, я прокинулася від звуків вибухів.

Я провела тиждень у Києві, переважно в укриттях, перш ніж вирішила виїхати до більш безпечного місця. Спочатку я поїхала до Чернівців, але пізніше вирішила переїхати до Австрії. Паралельно я шукала способи допомогти своїй родині в Чернігові виїхати з міста, яке було частково окуповане на той час.

Австрія була першою країною, куди я поїхала після повномасштабного вторгнення. Мій вибір був зумовлений відносно невеликою відстанню від України та мінімальним володінням німецькою мовою. Спочатку я думала, що пробуду тут лише кілька тижнів і незабаром повернуся додому.

ЖИТТЯ В АВСТРІЇ

Знадобилося трохи часу і зусиль, щоб налагодити життя в Австрії, встановити нові соціальні зв’язки, звикнути до того, як працюють різні сфери, такі як охорона здоров’я та освіта, вивчити німецьку мову, знайти житло тощо.

Мовний бар’єр став значною проблемою для моєї родини. Якщо ви не володієте німецькою, інтеграція ускладнюється. Для спілкування, ефективної комунікації з різними установами, навчання і роботи необхідно було звикнути до нового середовища та вивчити мову.

Мушу зазначити, що нам пощастило зустріти багато добрих людей в Австрії, і ми дуже вдячні за неймовірну підтримку з боку австрійської влади та громадян. Усе це значною мірою полегшило нашу інтеграцію.

Що мене здивувало і вразило в моєму професійному розвитку та працевлаштуванні?

• Юридичні вимоги: Виконання юридичних вимог для працевлаштування, таких як нострифікація документів і сертифікація мовної компетентності, може зайняти багато часу. Ознайомлення з трудовим законодавством і регулюванням Австрії виявилося складним завданням, особливо з урахуванням відмінностей від українських законів.
• Відмінності в робочій культурі: Адаптація до робочої культури та практик в Австрії потребує часу, особливо в мультикультурному середовищі, коли працюєш разом з людьми з різних культур і з різним досвідом.
• Професійні можливості: Я досліджую, як мої навички та експертизу можна успішно використовувати на австрійському ринку праці, шукаю професійні можливості та вивчаю, як я можу позитивно вплинути на майбутнє України.

Родина і друзі постійно мене підтримують та підбадьорюють у повсякденному житті під час еміграції. Хобі та активний спосіб життя приносять мені задоволення та допомагають справлятися зі стресом. Участь у проєктах, пов’язаних з Україною, дозволяє мені залишатися пов’язаною з моєю Батьківщиною. До того ж це додає сенсу до мого щоденного життя.

Яку пораду я б дала українцям, які живуть за кордоном? Будьте наполегливими, продовжуйте рухатися вперед і вірте в себе.

“ПРОФЕСІЙНИЙ ІНТЕГРАЦІЙНИЙ ХАБ”

Коли я побачила оголошення у Facebook і прочитала деталі програми “Професійний інтеграційний ХАБ”, одразу зрозуміла: це саме те, що я шукала – можливість розвивати навички та розширювати свою мережу контактів.

 

Мої основні цілі полягали в тому, щоб розширити коло контактів, знайти людей, які поділяють мої інтереси, покращити свої знання та міжособистісні навички, підвищити рівень володіння німецькою мовою. Я прагнула глибше інтегруватися до професійного середовища та отримати цінні знання про проєкти, які ведуть австрійські організації з фокусом на Україну. Ці очікування залишилися незмінними, і я рада констатувати, що вони були переважно виправдані. Протягом трьох місяців я пережила дуже продуктивний період і здобула цінні навички та знання.

Моє стажування було чудовим! Як інтерн у сфері корпоративного фандрейзингу та філантропії у Caritas Austria, я підтримувала свою команду в залученні нових партнерів та фондів. Ми розробляли ініціативи, які допоможуть тисячам людей у всьому світі, особливо в моїй рідній Україні. Я дуже ціную підтримку моєї команди і можливість вчитися у досвідчених професіоналів. Я сподіваюся, що зможу незабаром внести свій вклад у відновлення України завдяки тому, що я навчилася тут, в Австрії.

Мене цікавило дізнатися більше про проєкти, які реалізує Caritas в Україні, і серед моїх завдань було дослідження теми, пов’язаних з Україною. Я також мала зустрічі з представниками Caritas Ukraine, де дізналася більше про поточну ситуацію та їхню важливу роботу.

Вадко порівнювати роботу в Україні та за кордоном, так як цей досвід дуже різний. Я змінила галузі та ролі, тому важко зробити чіткий висновок. Однією з помітних відмінностей є структура організацій. В Австрії використовують багато цифрових інструментів та спеціалізованого програмного забезпечення для прискорення роботи. Співробітники мають більше незалежності в прийнятті рішень та більшу відповідальність. В Україні раніше було більше централізованого контролю, що передбачало схвалення з боку керівництва для виконання різних завдань. У сучасній Україні організації та компанії мають швидко вирішувати нові виклики, тому я вірю, що робочі процеси суттєво змінилися.

З іншого боку, співробітники в Україні більш гнучкі та впевнені, оскільки працюють у знайомому середовищі та рідною мовою, що сприяє швидшому доступу до інформації. Коли живеш за кордоном, вдосконалення мови – це аспект, над яким завжди потрібно працювати, але це приносить бенефіти. Я помітила, що спілкування з українськими колегами проходило легше, оскільки ми спілкувалися однією мовою та мали спільну культуру. В Австрії, де колеги походять з різних культурних середовищ і говорять різними мовами, встановлення ефективної співпраці може зайняти більше часу. Потрібні зусилля та терпіння, щоб знайти спільну мову та зрозуміти культурні нюанси один одного, але це також приносить виняткову цінність. Мультикультурність означає наявність різного досвіду та перспектив.

Момент під час стажування, який справив на мене незабутнє враження, стався тоді, коли я допомагала колегам з партнерської організації Caritas Austria у Харкові зустріти австрійську пресу. Незважаючи на важкі умови та ситуації, коли життя опиняється під загрозою, команда соціальної допомоги в Харкові здійснює надлюдські вчинки. Завдяки пожертвам та державним коштам, вони розподіляють харчові та гігієнічні пакети, надають психосоціальну підтримку дітям, підтримують сім’ї, забезпечують мобільний догляд за літніми людьми тощо. Досвід, яким поділилися українські колеги, та проєкти, які вони реалізують для підтримки людей, демонструють, як вони наполегливо працюють і знаходять сили допомагати один одному.

Водночас на зустрічі з донорами я спостерігала щиру стурбованість щодо поточної ситуації в Україні та готовність надати підтримку. Забезпечуючи фінансову допомогу, донори відчувають свою залученість і причетність. Фандрейзинг – це дуже потужний інструмент, який об’єднує людей і приносить цінність суспільству.

Завдяки стажуванню, я дійсно із захопленням дивлюся на австрійський професійний ландшафт. Спостереження за суспільством через призму різних установ, НУО та організацій було для мене відкриттям. Це було не лише про розуміння викликів, але й спостереження за тим, як ці організації вирішують їх через проєкти та співпрацю, що справді резонувало.

Мої ключові висновки включають важливість бути відкритим до кожної можливості та спілкування з різними людьми. Об’єднуючи наші зусилля, ми стаємо сильнішими і можемо діяти більш ефективно разом!

ПЛАНИ ПІСЛЯ УЧАСТІ У ПРОЄКТІ

Я б хотіла розробляти та впроваджувати проєкти, які будуть корисні для українського суспільства, і продовжувати прогресувати в міжнародному партнерстві та управлінні проєктами. Завдяки володінню кількома мовами та досвіду співпраці з міжнародними командами, я вірю, що маю ресурси та навички для професійного зростання і внесення значущого вкладу в розвиток українського суспільства.

На мою думку, європейський досвід буде особливо цінним для України в кількох сферах. По-перше, впровадження найкращих практик у сфері управління, освіти, охорони здоров’я та розвитку інфраструктури може значно сприяти прогресу України. По-друге, запозичення європейських практик в управлінні організаціями та прозорості може зміцнити українські НУО та установи. Крім того, навчання європейським стратегіям фандрейзингу може допомогти диверсифікувати джерела фінансування та ефективніше залучати партнерів. Співпраця з європейськими організаціями надає доступ до експертизи, ресурсів та більших мереж. Загалом, запозичення європейського досвіду в цих сферах може значно сприяти розвитку України та позитивним змінам у суспільстві.

Серія інтерв’ю з учасницями програми “Професійний інтеграційний ХАБ”.