6 Червня 2024
Катерина Тебякіна: “Я з нетерпінням чекаю, щоб поділитися отриманими знаннями з командами, з якими працювала в Україні”
Катерина Тебякіна, учасниця програми “Професійний інтеграційний ХАБ” 1.0 (Європейський форум Альпбах).
- Вік: 23 роки
- Місто проживання в Україні до повномасштабного вторгнення: Київ
- Спеціалізація: бакалавр міжнародних відносин
ПРОФЕСІЙНИЙ ДОСВІД
В Україні я працювала над проєктами міжнародного розвитку. Протягом трьох років я супроводжувала програму USAID RANG, яка була спрямована на просування «наступного покоління» реформ у Верховній Раді. Ця програма мала на меті підтримати Раду у становленні сучасною, ефективною інституцією, що сприяє підзвітності та демократичному розвитку. На початку війни ми повинні були мобілізувати наші зусилля для швидшого встановлення миру та розвитку дипломатичних функцій Парламенту. Наразі сектор міжнародних проєктів розвитку в Україні переживає значний ріст, зумовлений збільшенням гуманітарних та освітніх ініціатив.
ВИМУШЕНА ЕМІГРАЦІЯ
За кілька тижнів до початку повномасштабного вторгнення, після евакуації американського посольства, USAID рекомендував усім своїм працівникам і проєктам переміститися до безпечніших районів. Тому я переїхала до Кропивницького, де провела перші два тижні війни. Після цих двох тижнів я вирішила тимчасово переїхати до Європи, дещо спонтанно обравши Австрію.
ЖИТТЯ В АВСТРІЇ
Хоча життя в Австрії спочатку було досить напруженим, мені дуже пощастило зустрічати неймовірних людей на кожному кроці, з якими я могла поділитися своєю історією і які багато чому мене навчили. Я дуже вдячна за підтримку своїм друзям і колегам, а також моїй сім’ї в Україні.
І хоча життя може бути дуже мінливим, що насправді допомогло мені адаптуватися до нової реальності, так це встановлення рутини. Незалежно від того, чи це школа, університет або робота, наявність структурованого повсякденного життя забезпечує стабільність, необхідну в часто нестабільній ситуації в еміграції. Спочатку життя було сповнене безлічі паперової тяганини, непорозумінь телефоном та нескінченних візитів до різних установ. Однак встановлення рутини зіграло вирішальну роль у моєму відчутті, що життя стало стабільним та певною мірою контрольованим.
“ПРОФЕСІЙНИЙ ІНТЕГРАЦІЙНИЙ ХАБ”
Вперше я почула про “Професійний інтеграційний ХАБ” від подруги в Україні. Вона надіслала мені посилання та заохотила подати заявку. Хоча в мене вже була робота, мене зацікавила можливість познайомитися з новими, натхненними людьми, тому я вирішила спробувати. Мій досвід із ХАБом та організацією, що забезпечила стажування, виявився чудовим. Команда Європейського форуму Альпбаху мене зустріла дуже тепло та завжди підтримувала. Колектив там дійсно фантастичний – це ентузіасти, щиро захопленою своєю роботою. Було приємно бачити їх у дії та співпрацювати з такими відданими людьми. Моє головне очікування від участі у ХАБі було зустріти чудових людей, і я можу впевнено сказати, що це очікування більш ніж виправдалося.
ПЛАНИ ПІСЛЯ УЧАСТІ У ПРОГРАМІ
Найбільшим відкриттям упродовж стажування в Альпбасі для мене стало те, як невелика команда може планувати та керувати величезною двотижневою конференцією, приймаючи 4000 людей, зустріч за зустріччю. Конференції та публічні заходи відіграють важливу роль у проєктах міжнародного розвитку та технічної допомоги, і я з нетерпінням чекаю, щоб поділитися цими знаннями з командами, з якими я працювала в Україні. Я вірю, що багато з цих інструментів і стратегій будуть надзвичайно цінними для них.
Серія інтерв’ю з учасницями програми “Професійний інтеграційний ХАБ”.