17 Лютого 2025
Анна Пасько: “Організатори роблять усе можливе, щоб враховувати наші потреби й інтереси, забезпечуючи відчуття спільноти”
Анна Пасько, учасниця програми “Професійний інтеграційний ХАБ 2.0” (L&R Social Research)
Вступ
- Вік: 24 роки
- Місто проживання в Україні до повномасштабного вторгнення (вимушеного переселення): Донецьк, а у 2017 році переїхала як внутрішньо переміщена особа до Лимана, Донецька область, що було моїм основним місцем проживання в Україні перед повномасштабним вторгненням у лютому 2022 року.
- Спеціалізація: міжнародні відносини, державне управління
ПРОФЕСІЙНИЙ ДОСВІД
Конфлікт 2014 року пробудив у мені інтерес до причин міжнародних конфліктів і шляхів їхнього вирішення, а ситуація в Україні спрямувала мене до дипломатії. Я вивчала міжнародні відносини, паралельно входила до організаційної команди Моделі ООН та проходила стажування в ЮНІСЕФ. Згодом зосередилася на впровадженні державної політики та здобула ступінь магістра державного управління. Окрім цього, я маю досвід роботи в сфері маркетингу та адміністративної підтримки в австрійській компанії з управління відходами. Проте я завжди прагнула працювати у своїй галузі, і стажування в L&R Social Research дало мені можливість розпочати кар’єру відповідно до моїх інтересів і кваліфікації.
ВИМУШЕНА ЕМІГРАЦІЯ
Тієї ночі я не спала, оскільки тривав мій проміжний іспитовий період, і я боролася з предметами “Оцінка впливу” та “Клас R”. Гортаючи стрічку Instagram, я натрапила на новини з Києва. Лише кілька тижнів тому ми з мамою обговорювали паніку навколо закриття посольств і скупчення російських танків і військових на кордоні. Тоді ми вважали, що це просто чутки, і паніка була перебільшеною.
Хоча ми обидві на той момент були внутрішньо переміщеними особами, а іноземні танки на нашій землі не були для нас новиною з 2014 року, факт повномасштабного вторгнення у 2022 році став шоком. У той момент багато хто припускав, що конфлікт залишиться “замороженим”, як у Придністров’ї та Молдові. Здавалося нелогічним, що російська федерація піде далі, оскільки її основна мета — запобігти вступу України до НАТО — вже була досягнута.
Але це сталося. Після чашки кави, кількох телефонних дзвінків і повідомлень друзям, рідним і знайомим, які хвилювалися за мою безпеку, я вирішила закінчити завдання. Але замість цього почала шукати свою першу міні-роботу. За два дні я її знайшла, що призвело до мого першого контрактного працевлаштування. Підтримка, яку я отримала, була неймовірною, а робота та фінансова допомога — безцінними. Я вважаю себе щасливою людиною.
ЖИТТЯ В АВСТРІЇ
Як і більшість національних ринків праці, австрійський вимагає від працівників володіння німецькою мовою на належному рівні. Більшість вимушених мігрантів не планували переїзд до Австрії і не були до цього готові, тому їхні знання німецької обмежені. Отримати спонсороване навчання для них непросто. Наприклад, щоб отримати курс від AMS, потрібно мати австрійський акредитований або визнаний диплом і значний досвід роботи в Австрії. Знайти роботу за своєю спеціальністю без попереднього досвіду в країні дуже складно. Саме тому програма стажування “Професійний інтеграційний ХАБ” для нас є надзвичайно важливою; вона доводить, що ми компетентні, здібні, орієнтовані на результат і надійні працівники. Це можливість піднятися над статусом безіменних мігрантів, які живуть на соціальну допомогу.
Однією з переваг перебування у Відні є доступ до міжнародних організацій, дослідницьких установ і аналітичних центрів, що займаються розробкою політики. З іншого боку, доведення своєї цінності вимагає значних зусиль. Отримання рекомендації від L&R Social Research значно посилить мій професійний профіль і допоможе закріпитися в дослідницьких інститутах, які працюють у сфері державної політики.
“Професійний інтеграційний ХАБ”
Про програму я дізналася від свого одногрупника з CEU Public Policy Олександра Чермниха. Хоча з першої спроби мені не вдалося потрапити, з другої, попри труднощі з документами, мене прийняли. Я була неймовірно щаслива.
Спочатку я очікувала, що це буде лише дво-тримісячне стажування в організації, але це значно більше. Організатори програми піклуються про нас, як матері про своїх дітей. Ми маємо спеціалізовані вебінари, орієнтовані на професійний розвиток, інтенсивні мовні тренінги, майстер-класи, сесії з формування спільноти та навчальні візити, крім стажування. Організатори роблять усе можливе, щоб враховувати наші потреби й інтереси, створюючи відчуття спільноти, приналежності та “дому”.
Одним із найбільш приємних сюрпризів стало спілкування з австрійцями. Наші наставники були привітними, доброзичливими й гостинними як на робочому місці, так і під час візитів до міністерств, Граца й Зальцбурга. Робоча атмосфера дуже розслаблена, з гнучким графіком і горизонтальною структурою відносин. Я очікувала більшої ієрархії та жорсткої організації, але приємно вразилася, побачивши, що люди можуть працювати ефективно у демократичному середовищі.
ПЛАНИ ПІСЛЯ УЧАСТІ У ПРОГРАМІ
Стажування в рамках “Професійного інтеграційного ХАБу” значно підвищило мою впевненість у собі. Тепер я краще підготовлена і рішуче налаштована подавати заявки на посади у своїй спеціалізації. До стажування я сумнівалася у своїх силах і можливостях та не могла визначитися з напрямом розвитку. Був момент відчаю, коли я майже погодилася на роботу водія електромобіля в одному з найбільших меблевих магазинів. Але участь у цій програмі зміцнила мою віру у власні здібності й важливість соціальних досліджень для державної політики та суспільного блага.
Ця програма сприяла моїй професійній інтеграції. Тепер я можу вільно висловлюватися в розмовах із колегами, відчуваю себе рівноправною, кваліфікованою професіоналкою, а не просто мігранткою. Я сподіваюся, що такі стажування переконають австрійську та європейську професійну спільноту в тому, що українці є надійними партнерами, з якими варто працювати.
Фото: Valerie Loudon