Professional Integration HUB

Анастасія Красіна, учасниця програми “Професійний інтеграційний ХАБ 2.0” (Федеральне міністерство економіки та праці)

Вступ  

• Вік: 23 роки  
• Місто проживання в Україні до початку повномасштабного вторгнення (вимушеного переселення): Донецьк (до 2014 року), Дніпро  
• Спеціалізація: Міжнародні економічні відносини, корпоративні фінанси, міжнародний менеджмент, психологія  

ПРОФЕСІЙНИЙ ДОСВІД

Мій професійний досвід доволі різноманітний. Хоча раніше я не мала значного практичного досвіду, я постійно прагнула розвиватися в різних напрямках і поглиблювати свої знання в темах, які мене цікавили. В Україні я одночасно навчалася за трьома бакалаврськими програмами, оскільки мені було складно обрати єдиний напрям для своєї майбутньої кар’єри. Моя цікавість і прагнення до навчання завжди мотивували мене розширювати свої знання.  

Крім того, у мене був 16-річний досвід професійного плавання на міжнародному рівні, що значно вплинуло на розвиток моїх навичок. Проте я завжди знала, що спорт не залишатиметься моїм пріоритетом на все життя. Саме тому я поєднувала плавання з навчанням стільки, скільки могла. Зрештою, я зрозуміла, що настав час зосередитися на новому шляху, який відповідатиме моїм академічним і професійним амбіціям. І ось я тут.  

ВИМУШЕНА ЕМІГРАЦІЯ

У лютому 2023 року я переїхала до Австрії з метою навчання, що стало важливим поворотним моментом у моєму житті. У цей час я вирішила завершити свою спортивну кар’єру й повністю зосередитися на академічних і професійних цілях. Одним із факторів, що спонукали до цього рішення, була ситуація в Україні. Я отримала можливість взяти участь у програмі обміну у Віденському університеті економіки та бізнесу, і моя родина підтримала мене. Цей досвід мотивував мене залишитися в Австрії, зануритися в місцеву культуру та працювати над вивченням мови, щоб створити міцний фундамент для своєї майбутньої кар’єри.  

ЖИТТЯ В АВСТРІЇ

Найбільше у Відні мене вразила ефективна система громадського транспорту. Усе так добре організовано, що навіть коли щось ремонтується чи не працює, завжди є альтернативні маршрути, щоб дістатися до місця призначення. Місто також надзвичайно чисте, що додає йому привабливості. З іншого боку, мене здивувало, що в деяких місцях не приймають оплату карткою, а певні процеси, як-от отримання важливих документів, можуть займати несподівано багато часу.  

Знайти роботу в Австрії було складно. Я відвідувала кілька заходів для налагодження контактів, організованих Кар’єрним центром ВУ, щоб будувати зв’язки, важливі для працевлаштування в Австрії. Однак без знання німецької мови на високому рівні знайти роботу виявилося непросто. Крім того, компанії часто віддають перевагу місцевим кандидатам, що, хоча й зрозуміло, створює додаткові труднощі.  

Під час мого перебування в Австрії найбільшою підтримкою для мене стали моя родина, друзі та люди, яких я зустріла у Відні. Вони надихали мене, коли я зіштовхувалася з труднощами, і раділи моїм досягненням разом зі мною. Їхня сильна віра в мої здібності допомагала мені залишатися вмотивованою й зосередженою на своїх цілях навіть у складні часи. 

Якби я могла повернутися назад і сказати собі щось на початку цього шляху, це було б: «Продовжуй рухатися вперед, ти все робиш правильно. Це нелегкий шлях, але він буде надзвичайно плідним. Ти зіштовхнешся з багатьма викликами й можливостями, але також зустрінеш чудових людей, які будуть раді допомогти й підтримати тебе. Довіряй собі й своєму шляху, ти знаєш, що робити».  

Якщо давати поради українцям за кордоном, я б наголосила на важливості вивчення місцевої мови — це справжній актив, який відкриває багато дверей. Також важливо чітко визначити свої цілі й почати працювати над ними, маючи запасний план. Розширення мережі контактів, гнучкість і відкритість до нових можливостей допоможуть подолати будь-які труднощі.  

Професійний інтеграційний ХАБ

Я дізналася про програму “Професійний інтеграційний ХАБ” під час консультації в Міжнародному офісі ВУ. На той момент я мала з труднощі в пошуку роботи й шукала різні можливості.  

Зараз, перебуваючи на середині стажування в Міністерстві праці та економіки, я приємно здивована тим, наскільки добре все пройшло. Однією з найбільших переваг стало покращення моїх навичок німецької мови, адже щодня я спілкуюся з колегами німецькою. Однак найбільше я ціную неймовірну підтримку від свого керівника та колег. Мій керівник не лише призначив мене на цікаві проєкти, але й надав поради щодо пошуку роботи на австрійському ринку праці після завершення програми. Він навіть написав для мене рекомендаційний лист. Крім того, інші колеги активно допомагали, ділячись потенційними можливостями працевлаштування.  

Момент, який найбільше мене вразив під час програми, — це усвідомлення того, наскільки мої колеги щиро хочуть допомогти й підтримати мене. На жаль, через вимоги до громадянства я не зможу продовжити роботу в Міністерстві. Однак їхня підтримка й ресурси дали мені впевненість рухатися далі.  

Найцінніший урок, який я отримала під час цього досвіду, — це не боятися й не соромитися ставити запитання, якщо чогось не розумієш. Це не лише допомагає уникати помилок, але й підвищує ефективність роботи та покращує співпрацю.  

ПЛАНИ ПІСЛЯ УЧАСТІ У ПРОГРАМІ

Стажування дало мені перший досвід роботи у Відні й зміцнило мою впевненість у тому, що я можу орієнтуватися в австрійському професійному середовищі. Хоча мені ще багато чому потрібно навчитися, я зараз почуваюся більш інтегрованою. Програма “Професійний інтеграційний ХАБ” дозволила мені познайомитися з однодумцями й умотивованими людьми, і я дуже ціную ці зв’язки. Крім того, стажування дало мені глибше розуміння австрійської корпоративної культури, покращило мої навички німецької мови й допомогло встановити професійні контакти. Хоча повна інтеграція — це тривалий процес, я тепер почуваюся впевненішою та краще підготовленою до продовження своєї кар’єри в Австрії.

Фото: Valerie Loudon

• Серія інтерв’ю з учасницями програми “Професійний інтеграційний ХАБ 2.0”.

Олександра Азізова, учасниця програми “Професійний інтеграційний ХАБ 2.0” (Федеральне міністерство праці та економіки)

Вступ

• Вік: 24 роки  
• Місто проживання в Україні до початку повномасштабного вторгнення (вимушеного переселення): Київ  
• Спеціалізація: Право  

ПРОФЕСІЙНИЙ ДОСВІД: чому саме право

Відвідування Музею корупції в Україні стало вирішальним досвідом, який надихнув мене допомагати своїй країні боротися з корупцією. На жаль, однією з найбільших проблем в Україні було погане ставлення до молодих фахівців і недооцінка їхнього потенціалу.  

ВИМУШЕНА ЕМІГРАЦІЯ

Війна застала мене вдома разом із батьками. У той час я була повністю зосереджена на навчанні та підготовці до одного з найскладніших міжнародних змагань для студентів-юристів, яке мало відбутися 26 лютого. Початок війни став для мене повною несподіванкою.  

Першою країною, куди я переїхала, була Андорра. Через місяць мені пощастило отримати стажування у шведській юридичній фірмі, що стало причиною мого переїзду до Стокгольма. Не маючи впевненості в можливості продовжити магістерське навчання в Україні, я подала заявки до університетів, які продовжили терміни подання документів для українських студентів. Зрештою мене прийняли до Центральноєвропейського університету, що привело мене до Відня. 

ЖИТТЯ В АВСТРІЇ

Оселитися в Австрії для мене було викликом. Спочатку я нікого не знала й не мала чіткого уявлення про те, як вирішувати важливі питання, такі як оформлення документів і дозволів на роботу. Це змусило мене звертатися до багатьох органів. Багато чиновників відмовлялися говорити англійською, а я не знала німецької, що ускладнювало процес. У перші місяці я також мала справу з грубими й суворими людьми, що ще більше ускладнювало адаптацію.  

Попри ці труднощі, я працювала за спеціальністю, провівши півтора року в австрійській юридичній фірмі. Однак я також зіткнулася зі стереотипами про Україну, зокрема припущеннями, що українці погано володіють англійською мовою, і переконанням, що в Україні все повністю корумповане.  

Щодо інтеграції в новій країні, я вважаю, що поширеною помилкою є очікування, що офіційна система працюватиме так само, як у рідній країні. Іншою важливою помилкою є переїзд без базових знань місцевої мови, що може ускладнити спілкування та інтеграцію.  

Професійний інтеграційний ХАБ

“Професійний інтеграційний ХАБ” – це важливий міст між Україною та Австрією, оскільки надає унікальну можливість для українських фахівців встановити зв’язок із місцевими спільнотами, відкритими і доброзичливими.  

На середині стажування я була глибоко вражена відкритістю моєї команди, їхньою готовністю ділитися знаннями та досвідом, а також терпінням до мого рівня німецької. Реальність перевершила мої очікування.  

Одним із несподіваних аспектів австрійської корпоративної культури є звичка вітатися з кожним індивідуально, а іноді навіть двічі під час однієї зустрічі.  

Визначним моментом мого стажування стали зустрічі у Федеральній канцелярії Австрії, зокрема моя презентація для керівника відділу, яка справила незабутнє враження. Мої найбільші досягнення в межах програми включають доведення собі, що я можу ефективно працювати в повністю німецькомовному середовищі, краще розуміння функціонування ЄС і здобуття цінного досвіду в галузі розробки політик.  

ПЛАНИ ПІСЛЯ УЧАСТІ У ПРОГРАМІ

Після участі в проєкті моя професійна мрія — одного дня представляти інтереси України на великому міжнародному форумі. Це амбітна ціль, яка продовжує мене надихати.  

Протягом програми я також зробила значний прогрес у тому, щоб стати частиною австрійської професійної спільноти, досягнувши за ці три місяці більше, ніж за попередні два роки.

Фото: Valerie Loudon

• Серія інтерв’ю з учасницями програми “Професійний інтеграційний ХАБ 2.0”.

Наталія Білоглазова, учасниця програми “Професійний інтеграційний ХАБ 2.0” (Австрійський національний туристичний офіс)

Вступ  

• Вік: 40 років  
• Місто проживання в Україні до початку повномасштабного вторгнення (вимушеного переселення): Харків  
• Спеціалізація: Менеджерка із розвитку бізнесу в студії 2D/3D-анімації  

ПРОФЕСІЙНИЙ ДОСВІД

У 2017 році я розпочала свій професійний шлях в IT-індустрії на посаді Lead Researcher. На той час моїй доньці було лише три роки, і, як багато матерів, я шукала роботу, яка б дозволила поєднувати професійне життя з сімейними обов’язками. Можливість працювати дистанційно стала ідеальним рішенням, даючи мені шанс застосовувати свої знання англійської мови на практиці, що приносило мені велике задоволення.  

З часом я зрозуміла, що хочу більшого, ніж просто займатися дослідженнями. Мені хотілося спілкуватися з людьми, створювати щось значуще та бачити реальні результати. Так я перейшла в сферу продажів, а згодом виросла до ролі менеджерки з розвитку бізнесу, спеціалізуючись на 2D/3D-анімації та розробці програмного забезпечення. Це був ідеальний баланс творчості та комунікації — двох речей, які я завжди любила. Допомагати клієнтам зрозуміти, як творчі рішення можуть втілити їхні ідеї в життя, стало для мене не просто роботою, а справжньою пристрастю. Будувати відносини, вирішувати проблеми та перетворювати ідеї на реальність приносило мені глибоке задоволення.  

Працювати в Україні було непросто. Під час пандемії COVID-19 економічна криза змусила багато компаній сумніватися у доцільності інвестицій у виробництво відео. Вони ставили під питання, чи справді відео потрібне для їхнього бізнесу. Щойно ми адаптувалися до цих змін, війна принесла ще більші труднощі. Відключення електроенергії, нестабільний інтернет і постійна потреба планувати робочі дні навколо блекаутів стали звичною частиною нашого життя. Проте я бачила, як мої колеги і я самі знаходили шляхи продовжувати проєкти попри всі виклики.

Водночас були речі, які мені давалися легко. Я завжди любила розуміти потреби клієнтів, будувати довіру і допомагати їм втілювати ідеї в життя. Процес переговорів та налагодження відносин здавався мені природним, це ніби було моїм покликанням. За ці роки я мала щастя працювати з неймовірно талановитими та досвідченими професіоналами. Їхній досвід і наставництво допомогли мені вирости як спеціалісту і як людині.  

Сьогодні індустрія 2D/3D-анімації та відеовиробництва в Україні зіштовхується з величезними викликами. Відключення електроенергії та проблеми з комунікацією, спричинені війною, ускладнюють роботу. Незважаючи на це, я захоплююся інноваціями та стійкістю українських професіоналів. Вони знаходять нові способи адаптуватися, залишаючись відданими якості, і доводять, що творчість і стійкість можуть процвітати навіть у найскладніших умовах. Цей дух підтримує індустрію і рухає її вперед, і я пишаюся, що була її частиною.  

ВИМУШЕНА ЕМІГРАЦІЯ

Для мене війна почалася ще у 2014 році, коли моя сім’я і я були змушені залишити Донецьк і почати все з нуля у Харкові. З часом Харків став нашим домом. Я знайшла друзів, професійно розвивалася і створила нове життя. Коли у 2022 році почалося повномасштабне вторгнення, я знала з досвіду, що це не закінчиться швидко. Досі пам’ятаю важку тишу в машині, яку порушували лише віддалені звуки вибухів, коли ми виїжджали.  Моя донька, наш кіт і я проїхали через всю Україну, відчуваючи страх і невизначеність, але знайшли безпеку завдяки друзям у Червонограді. 

У квітні 2022 року ми приїхали до Відня. Хоча моя донька не вступила до балетної академії Віденської державної опери, їй вдалося успішно вступити до MUK (Приватний університет музики та мистецтв міста Відень) на факультет сучасного танцю. Австрія стала для нас місцем стабільності та нових можливостей. Я вдячна за підтримку, яку ми отримали, адже вона дозволила нам відновити життя і мріяти про краще майбутнє.  

ЖИТТЯ В АВСТРІЇ

Адаптація до життя в Австрії була непростою. Німецька мова стала одним із найбільших викликів для нашої сім’ї. Хоча англійська допомогла мені на початку, я швидко зрозуміла, що для того, аби почуватися по-справжньому «вдома», потрібно опанувати німецьку. Я відвідувала безкоштовні курси, складала іспити і з радістю спостерігала, як моя донька досягала неймовірних успіхів у навчанні.  

Знайти квартиру теж було нелегко. Попит був великим, а вимоги здавалися часом непосильними, але зрештою ми впоралися. Ще одним сюрпризом для мене стало те, що майже все зачинено в неділю, через що довелося змінити підхід до планування тижня.  

Мене вразила чудова система громадського транспорту у Відні. Вона робить життя дуже зручним. Також я була вражена відкритістю політиків і місцевої влади. Візит до Парламенту та Ратуші, де історія буквально оживає, був для мене надихаючим досвідом. Це дало відчуття причетності до нового місця.  

На початку мені здавалося, що деякі австрійці не зовсім впевнені у співпраці з українцями. Здавалося, вони не знали, чого очікувати від нас і нашої культури праці. Але з часом багато хто був приємно здивований нашою працелюбністю, надійністю і швидкістю в роботі. Було приємно ламати ці стереотипи.  

Маленькі радощі Австрії – дружні стосунки, що стають як родинні, прогулянки неймовірними пейзажами, знайомство з мистецтвом та історією, – усе це надихає й наповнює життя світлом. Але найголовніше – це бачити, як моя донька росте і розвивається у безпечному середовищі.  

Якби я могла поговорити із собою на початку мого шляху в Австрії, я б сказала:  

“Зроби глибокий вдих — у тебе все вийде. Дорога попереду буде нелегкою, але крок за кроком ти побудуєш нове життя. Ти будеш вчитися, зростати й зустрінеш неймовірних людей, які допоможуть тобі. Не бійся просити про допомогу й ніколи не недооцінюй свою силу. Одного дня ти озирнешся назад, побачиш, як далеко ти зайшла, і пишатимешся кожною маленькою перемогою на цьому шляху”.  

Професійний інтеграційний ХАБ

Я дізналася про програму “Професійний інтеграційний ХАБ”, коли подруга поділилася деталями та посиланням на реєстрацію. Це одразу викликало у мене іскру надії. Здавалося, це ідеальна можливість для професійного розвитку, знайомства з новими людьми й кращого розуміння австрійського робочого середовища. Озираючись назад, я розумію, що це просте повідомлення від подруги стало початком чогось по-справжньому трансформаційного.  

Коли я долучилася до стажування, я сподівалася отримати нові знання, налагодити зв’язки й побачити, як працюють професіонали в Австрії. Я також хотіла відновити впевненість у собі як спеціалісті після всього, через що ми пройшли. Але ця програма перевершила всі мої очікування. Команда в ÖW зустріла мене тепло, не лише як колегу, але й як людину. Я багато дізналася про туристичну індустрію, інноваційні інструменти та австрійську робочу культуру. Навчальні візити, вебінари й проєкти були надзвичайно цінними, але найбільше я ціную знайомство з надихаючими людьми, які допомогли мені знову повірити в себе.  

Це стажування відкрило мені очі на інноваційний і добре організований характер австрійського професійного світу. Особливо мене вразило, як команда використовує інструменти на базі штучного інтелекту, щоб зробити свою роботу більш ефективною. Це було схоже на те, як побачити майбутнє продуктивності в дії. Їхній креативний підхід до управління вебсайтами, платформами й соціальними мережами був для мене чимось новим. Але найбільше мене надихнула підтримуюча й орієнтована на людей атмосфера на робочому місці. Тут справді цінують співпрацю, повагу та забезпечують, щоб кожен почувався включеним у команду. Ця позитивна атмосфера не лише підвищує продуктивність, але й створює відчуття справжньої приналежності. Я зрозуміла, наскільки сильним може бути згуртований колектив, який завжди підтримає.  

Як би я описала “Професійний інтеграційний ХАБ”:

Це “рятівне коло для зростання та інтеграції”. ХАБ для мене став не просто програмою — це було рятівне коло у той час, коли я цього найбільше потребувала. Програма допомогла мені відновити професійну впевненість, отримати практичний досвід у австрійському робочому середовищі та познайомитися з натхненними професіоналами, які змусили мене відчути себе цінною. Це не лише про здобуття нових навичок; це про переосмислення своєї мети, пошук свого місця й підготовку до внеску у світле майбутнє України.  

П’ять ключових порад для українців в Австрії:  

1. Вірте у свій досвід

Не недооцінюйте те, що ви вже знаєте. Ваші навички й досягнення мають значення та можуть принести реальну користь австрійському ринку. Будьте впевнені у своїй професійній історії й демонструйте, на що ви здатні.  

2. Залишайтеся допитливими й навчайтеся

Будьте відкритими до нових інструментів, практик і методів роботи. Чи це покращення німецької, вивчення інструментів штучного інтелекту, чи дослідження нової галузі — кожен крок наближає вас до вашої мети.  

3. Будуйте зв’язки

Нетворкінг — це не лише обмін контактами. Відвідуйте події, майстер-класи та програми на кшталт ХАБу. Знайомтеся з людьми, діліться своєю історією й не бійтеся ставити запитання. Ви будете здивовані, скільки підтримки й можливостей з’являється через щирі знайомства.  

4. Набувайте практичного досвіду

Шукайте можливості застосувати свої знання — через стажування, волонтерство чи невеликі проєкти. Цей досвід є неоціненним для розуміння місцевої робочої культури й розширення вашого професійного арсеналу.  

5. Рухайтеся вперед

Виклики будуть, і часом ви можете почуватися невпевнено. Але вірте у свою силу, продовжуйте вдосконалювати себе й не здавайтеся. Ви вже пройшли великий шлях, і кожен наступний крок наближає вас до ваших цілей.  

ПЛАНИ ПІСЛЯ УЧАСТІ У ПРОГРАМІ

Програма стала величезним кроком до інтеграції до австрійського професійного середовища. Я почуваюся набагато впевненіше — під час командних обговорень, в орієнтуванні у робочих процесах, налагодженні зв’язків із колегами. Практичний досвід, який я отримала, і розуміння того, як усе працює, дали мені відчуття, що я справді є частиною цього середовища.  

Досвід, отриманий під час стажування, може стати безцінним для України, особливо для відновлення туристичної галузі. Війна залишила індустрію в крихкому стані, але я вірю, що є величезний потенціал для оновлення й інновацій.  

Інструменти на базі штучного інтелекту, які я побачила в дії, можуть значно покращити видимість, організацію й якість обслуговування в Україні. Окрім технологій, натхненням для мене стала увага до креативності, співпраці та підходу, орієнтованого на людей.  

Цей досвід показав мені, наскільки багато можна досягти, коли інновації поєднуються з командною роботою й цілеспрямованістю. Я впевнена, що Україна зможе відбудуватися і стати сильнішою, впроваджуючи ці практики.  

Фото: Valerie Loudon

• Серія інтерв’ю з учасницями програми “Професійний інтеграційний ХАБ 2.0”.

Маргарита Павлів, учасниця програми “Професійний інтеграційний ХАБ 2.0” (Австрійський національний туристичний офіс)

Вступ

• Вік: 24 роки  
• Місто проживання в Україні до повномасштабного вторгнення (вимушеного переселення): Львів  
• Спеціалізація: HR, рекрутинг, політологія  

ПРОФЕСІЙНИЙ ДОСВІД

До повномасштабного вторгнення я працювала рекрутером у команді Talent Acquisition компанії EPAM Systems. Моя роль полягала в пошуку топових кандидатів, управлінні процесами набору на всі етапи та співпраці з менеджерами з найму. Мені особливо подобалося будувати зв’язки з людьми, що робило мою роботу дуже наповненою і значущою.  

Поєднувати роботу в швидкому темпі з академічними обов’язками було постійним викликом, особливо коли доводилося працювати під жорсткими дедлайнами. Проте я зрозуміла, що зв’язок з людьми (будь то кандидати, колеги чи студенти) дається мені природньо, адже я завжди любила підтримувати чітку та поважну комунікацію.  

ВИМУШЕНЕ ПЕРЕСЕЛЕННЯ

Війна застала мене у Львові, де я жила, навчалася і працювала. Перший шок був величезний, невизначеність і страх щодо того, що буде далі, були нестерпними. Я пам’ятаю постійний звук сирен і поспіх, щоб забезпечити безпеку своїх близьких.  

У 2023 році я переїхала до Австрії для здобуття магістерського ступеня в Центральноєвропейському університеті. Покинути Україну було нелегко, але Австрія надала мені безпечний простір для відновлення і продовження моєї професійної кар’єри, залишаючись на зв’язку з Україною.  

ЖИТТЯ В АВСТРІЇ

Оскільки я приїхала одна, навігація складними бюрократичними процесами та пошук житла без знання німецької мови були особливо важкими. Ці завдання вимагали значних зусиль, терпіння та винахідливості, особливо в умовах відсутності місцевої мережі підтримки.  

Серед основних труднощів, з якими я зіштовхнулася – мовні бар’єри, розуміння місцевого ринку праці та доведення моїх кваліфікацій у новому професійному середовищі. Попри наявність сильних навичок, хорошу освіту та досвід, я часто зіштовхувалася з проблемою адаптації моїх заявок до місцевих стандартів і переконання роботодавців у цінності, яку я можу принести їхнім командам.  

Іноді я мала справу з упередженнями, такими як припущення, що українці не мають професійних навичок або працюють лише на низькокваліфікованих посадах. Також часто відсутнє розуміння сучасного динамічного професійного середовища в Україні та стійкості її людей. Я використовую ці моменти як можливості поділитися своїм досвідом і спростувати ці стереотипи.  

Моя родина і друзі завжди були моєю найбільшою підтримкою. Залишатися на зв’язку з Україною, працювати над своїми професійними цілями та брати участь в ініціативах, таких як програма “Професійний інтеграційний ХАБ”, дали мені мету і мотивацію. Я також знаходжу силу в простих щоденних рутинах, особистісному розвитку та вивченні культурних і соціальних можливостей Відня.  

Професійний інтеграційний ХАБ

Я дізналася про програму через мережу українців з мого колишнього університету. Її опис одразу мене зацікавив, і я зрозуміла, що повинна подати заявку.  

Мої очікування від стажування полягали в отриманні цінного досвіду та можливості познайомитися з австрійською корпоративною культурою. Здивувало те, що досвід значно перевищив мої очікування. Окрім здобуття професійних навичок і досвіду, я отримала можливість активно брати участь у важливих проєктах, що стало дуже корисним і надихаючим. Також я познайомилася з багатьма чудовими українськими жінками, з якими ми мали можливість відвідати різні навчальні візити та вивчати німецьку мову.  

Мої враження від стажування дуже позитивні. Атмосфера в Österreich Werbung дуже підтримувала і надихала. Я отримала практичний досвід у HR, співпрацювала з різноманітними командами та стала свідком того, як австрійці часто дивуються високим кваліфікаціям українських професіоналів.  

Що мене найбільше здивувало в австрійській корпоративній культурі, так це сильний акцент на баланс між роботою та особистим життям, а також на добробуті працівників. Австрійська корпоративна культура цінує ефективність та професіоналізм, але також заохочує працівників до підтримки здорової інтеграції роботи та особистого життя, що я вважаю освіжаючим. Жодного разу я не чула від колег, що вже пізно, і мені треба йти додому.  

Я познайомилася з однодумцями через програму, серед яких були інші стажерки та колеги. Ці зв’язки стали безцінними, допомагаючи мені почуватися більш інтегрованою та відчувати підтримку як у професійному, так і в особистому житті. Від першого інтерв’ю до тепер я відчуваю, що я знайшла спільну мову з колегами.  

Стажування значно підвищило мою впевненість у навігації австрійським професійним середовищем і розширило мої навички. Завдяки стажуванню та навчальним візитам я дізналася багато про роботу в різних сферах і тепер точно бачу себе вивчаючи це далі. Це також зміцнило мою віру у важливість адаптивності, співпраці та безперервного навчання.  

ПЛАНИ ПІСЛЯ УЧАСТІ У ПРОГРАМІ

Україна може отримати велику користь від акценту Австрії на структурованих програмах професійного розвитку та добробуті працівників. Впровадження ініціатив навчання та розвитку, які зосереджуються на постійному розвитку навичок та сприянні культурі балансу між роботою та особистим життям, може підвищити продуктивність та задоволеність працівників в українських організаціях. Українці — надзвичайно працьовитий народ, але ми також не повинні забувати, що важливо інколи давати собі час на відпочинок. Ці практики будуть важливими для відновлення стійкої та інноваційної робочої сили в Україні після війни.  

Хоча я почуваюся значно більш інтегрованою, ніж на початку, я вважаю, що інтеграція — це безперервний процес. Програма надала мені інструменти, досвід і впевненість для навігації австрійським професійним ландшафтом, і я оптимістично налаштована щодо подальших можливостей внести вагомий внесок у майбутньому.  

Фото: Valerie Loudon

• Серія інтерв’ю з учасницями програми “Професійний інтеграційний ХАБ 2.0”.

Марта Беська, учасниця програми “Професійний інтеграційний ХАБ 2.0” (Федеральне міністерство соціальної політики, охорони здоров’я, догляду та захисту прав споживачів)

Вступ  

• Вік: 28 років  
• Місто проживання в Україні до повномасштабного вторгнення (вимушеного переміщення): Тернопіль  
• Спеціалізація: Експертка з міжнародних відносин, інтеграції України до ЄС та громадських справ, дипломатка

ПРОФЕСІЙНИЙ ДОСВІД

Напередодні початку повномасштабного вторгнення росії в Україну я завершувала своє (третє) магістерське навчання в Італії. Наприкінці грудня 2021 року, перед новорічними святами, я склала останні екзамени і вирушила додому в Україну, сповнена радості від того, що нарешті зустрінуся з родиною та друзями після довгої розлуки. З 2018 року я навчалася та жила за кордоном у різних країнах, тому ця поїздка була особливо важливою. Я з нетерпінням чекала, щоб провести час з близькими, одночасно працюючи над магістерською роботою, яку потрібно було здати в лютому 2022 року.  

Але життя мало інші плани. Якраз коли наближався термін здачі, я захворіла на COVID-19. Це принесло несподівані труднощі, зокрема необхідність дописувати останні розділи роботи з температурою 39°C. Я сумнівалася, чи встигну подати її вчасно, але, як бачите, мені вдалося! Втомлена після хвороби та великого навантаження, я подала роботу 20 лютого 2022 року, відчуваючи полегшення.  

Але, як я вже згадувала, життя мало свої плани; і ви, напевно, знаєте, що сталося через кілька днів. Події, які відбулися, справді поставили все, що я вважала раніше викликами чи перешкодами, на новий рівень.  

Я завжди любила вивчати іноземні мови та подорожувати світом, відкриваючи для себе різні культури та традиції. Крім того, я була глибоко захоплена Європейським Союзом і важливою роллю України в історії Європи. Поєднавши ці інтереси, я зрозуміла, що ідеальним напрямком для мене будуть міжнародні відносини та європейські студії, що й обрала як основну спеціалізацію.  

Більше того, я завжди вірила, що майбутнє України — це частина європейської родини, Європейського Союзу. Це переконання супроводжувало мене все моє життя, починаючи з Помаранчевої революції 2004 року, коли я була ще дитиною, але вже розуміла, за які цінності варто боротися, і до Євромайдану 2014 року, де я брала участь як студентка, підтримуючи європейський шлях України та відстоюючи її майбутнє.

ВИМУШЕНА ЕМІГРАЦІЯ

Як я вже згадувала, війна застала мене під час мого візиту в Україну, що мав бути моїм першим довгим відпочинком вдома з початку пандемії.  

Моя історія в Австрії почалася ще до повномасштабного вторгнення, у 2018 році, коли я брала участь в освітній програмі Erasmus+, будучи магістранткою Львівського національного університету імені Івана Франка. Я була обрана однією з найкращих студенток і потрапила на семестр обміну до університету Пари Лодрон у Зальцбурзі (PLUS). Мені дуже сподобалися університет, місто та атмосфера. Крім того, я відкрила для себе магістерську програму, яка мене зацікавила, і вирішила подати заявку на навчання за цією програмою. Я була зарахована на магістерську програму з Європейського Союзу в університеті Зальцбурга (PLUS), що дозволило мені залишитися ще на два роки.  

На початку 2021 року мене зарахували на програму подвійного диплому в Італії, і я переїхала до Риму на рік. Після повернення в Україну наприкінці 2021 року (ви вже знаєте історію), я повернулася до Австрії в березні 2022 року, після початку повномасштабного вторгнення росії.

ЖИТТЯ В АВСТРІЇ

Під час еміграції те, що підтримує мене в повсякденному житті, — це віра в те, що я роблю, і слідування своїм мріям, незважаючи на важкі обставини. Ця віра — це те, що мотивує мене і не дає впасти духом, що б не трапилося. Коли я тільки почала свій шлях в Австрії, я сказала собі: «Якщо не спробуєш, ніколи не дізнаєшся! Продовжуй пробувати».  

Моя порада українцям, які живуть за кордоном, — це вийти зі своєї зони комфорту. Спілкуйтеся з місцевими людьми, дізнавайтеся про їхню країну, традиції та спосіб життя, і діліться своїм досвідом. Повірте — їм буде цікаво послухати! Це чудова можливість презентувати позитивний образ України та її громадян, підвищити обізнаність про поточну ситуацію та показати, що вам небайдуже.

Професійний інтеграційний ХАБ

Мої основні очікування від стажування полягали в тому, щоб здобути більше практики у своїй професійній галузі в країні, де я зараз перебуваю, отримати огляд основних національних політик і покращити свої знання німецької мови в професійному контексті. Не сказати, що ці очікування змінилися, скоріше вони розвинулися та стали більш чіткими з часом.  

Якби я мала описати ХАБ однією фразою, я б назвала його «можливістю, що дає тобі шанс». Це справжня безцінна можливість інтегруватися до ринку праці іншої країни в своїй галузі, створюючи шанс для зміни життя та професійного становлення в новому середовищі.  

Один момент, який залишив глибокий слід у моїй пам’яті під час стажування, — це перші хвилини, коли колеги поставилися до мене як до рівної. Вони ставилися до мене без будь-якої ієрархії, і я глибоко оцінила таке інклюзивне ставлення.  

Я вважаю, що моє найбільше досягнення в програмі — це можливість працювати в своїй професійній галузі німецькою мовою на рівних умовах з носіями мови. Для когось, хто не народився в цій країні, а живе тут лише кілька років, це велике досягнення.  

Найбільш пам’ятним і значущим моментом для мене під час програми були теплі зустрічі нашої маленької спільноти професіоналок-українок. Ці зустрічі надихали мене і давали відчуття дому за кордоном, що було неймовірно важливо.

ПЛАНИ ПІСЛЯ УЧАСТІ У ПРОГРАМІ

Стажування значно вплинуло на мої професійні амбіції. Як людина, яка завжди прагнула працювати в державному секторі і впливати на процеси прийняття рішень, стажування у міністерстві надало мені нові знання та досвід, які я хочу розвивати та застосовувати у своїй кар’єрі.  

Я бачу великий потенціал у використанні моїх навичок і знань, здобутих під час цього стажування, для підтримки інтеграції України до ЄС. Зокрема, я планую зробити свій внесок у необхідні реформи, надаючи консультації у своїх галузях спеціалізації, таких як соціальна, трудова та медична політика, щоб допомогти прискорити цей процес.

Фото: Valerie Loudon

• Серія інтерв’ю з учасницями програми “Професійний інтеграційний ХАБ 2.0”.

Вікторія Ткачук, учасниця програми “Професійний інтеграційний ХАБ 2.0” (Федеральне міністерство з питань зміни клімату, захисту навколишнього середовища, енергетики, мобільності, інновацій та технологій)

Вступ

• Вік: 39 років  
• Місто проживання в Україні до початку повномасштабного вторгнення (вимушеного переселення): Київ  
• Спеціалізація: Управління проєктами/продуктами у сфері реформ енергетичного сектору  

ПРОФЕСІЙНИЙ ДОСВІД

Протягом понад десяти років я брала участь у низці проєктів в енергетичному секторі, зосереджуючись на європейській інтеграції, зеленому зростанні, інституційному зміцненні та розвитку ринків в Україні. Серед продуктів, над якими я працювала, можна виділити інструмент порівняння цін «Газотека», мобільний застосунок «Energy Online», вебсайт «Українська енергетика», аналітичні записки, позиційні документи, моніторингові звіти щодо виконання Україною Угоди про асоціацію в енергетичному секторі. Крім того, я координувала проєкт «Сприяння створенню незалежного регулятора в Україні», який відіграв важливу роль у реформуванні НКРЕКП.  

Чотирнадцять років тому енергетичний сектор України був значною мірою під впливом політичних інтересів росії та слугував джерелом особистої фінансової вигоди. Ціни формувалися на основі популістських настроїв і радянської пропаганди, а рішення щодо розвитку сектору ухвалювалися радше на основі політичних чи особистих мотивів, аніж в інтересах держави. Разом із колегами ми вважали, що найефективнішим шляхом забезпечення енергетичної безпеки є створення правових інституцій, ринкового ціноутворення та відповідальних і активних споживачів. Ці практики вже були успішно впроваджені в ЄС і довели свою ефективність.  

ВИМУШЕНА ЕМІГРАЦІЯ

На момент початку повномасштабної війни я перебувала у відпустці в Туреччині. 24 лютого 2022 року стало днем, який змінив моє життя та життя моєї родини. Цей день змусив мене ухвалити одні з найболісніших рішень у моєму житті, зокрема залишити роботу і життя, яке я збудувала навколо неї.  

Рішення переїхати до Австрії було продиктоване необхідністю виживати з обмеженими ресурсами, водночас зберігаючи певний рівень знайомства із середовищем. Під час моїх робочих поїздок до цієї країни я мала очікування, що знайти роботу буде нескладно.  

ЖИТТЯ В АВСТРІЇ

Головною складністю став мовний бар’єр. Допоки я не могла висловлювати свої думки з необхідним рівнем деталізації німецькою, було майже неможливо продемонструвати свій професіоналізм і досвід.  

По-друге, мені було складно чітко окреслити свої сильні сторони і вибрати найкращу вакансію. Перші два роки мого проживання у невеликому місті за 100 км від Відня я була спантеличена тим, що мене вважали “надмірно кваліфікованою”, але водночас “нездатною” до елементарних офісних ролей. У службі зайнятості (AMS) моє резюме вважали занадто складним і просили його спростити. Ці проблеми не виникли, коли я подала заявку на стажування в BMK у Відні.  

Якби я могла щось сказати собі на початку свого шляху в Австрії, це було б таке: дуже важливо вивчати мову з усією пристрастю. Шукаючи роботу, залишайтеся автентичними, віддано працюйте над обраним кар’єрним шляхом і будьте готові присвячувати час і зусилля, навіть якщо це вимагає особистих жертв. Це необхідно, щоб отримати посаду, яка відповідатиме вашим довгостроковим кар’єрним прагненням і приноситиме задоволення щодня.  

Якщо я можу дати пораду українцям за кордоном, то вона буде такою: дуже важливо наполегливо працювати і чітко визначити свої сильні сторони. Якщо ваші поточні зусилля не приносять бажаного результату, це може свідчити про неправильне цільове позиціонування, тому будьте готові змінити стратегію. Використовуйте всі доступні можливості підтримки від української громади і залишайтеся з нею на зв’язку – ці відносини можуть стати неоціненним джерелом підтримки та ресурсів.  

Професійний інтеграційний ХАБ

Я дізналася про програму через Facebook і вирішила подати заявку після перегляду оголошення. Я мала скромні очікування, але програма докорінно змінила моє уявлення про кар’єрні можливості в Австрії.  

Що найбільше здивувало мене в австрійській корпоративній культурі, так це те, як міністерство дбає про добробут своїх працівників, забезпечуючи, щоб кожен відчував себе цінним за свій внесок. Поєднання молодих мотивованих фахівців і досвідчених членів команди значно підвищує ефективність установи. Також важливо відзначити, що робота в міністерстві для багатьох молодих професіоналів є не тимчасовою позицією для набуття досвіду, а довгостроковим кар’єрним вибором.  

Я проходила стажування у двох департаментах міністерства, які відповідають за співпрацю з ЄС. Один департамент займається питаннями транспорту та інфраструктури, а інший – кліматом і навколишнім середовищем.  

Серед цінних знань і досвіду, які я здобула, – це глибоке розуміння ключових взаємодій між міністерством і Радою міністрів ЄС, а також процес обробки обґрунтованих думок і претензій Європейської Комісії міністерськими департаментами.  

Я знайшла багато спільного зі своїми колегами та учасниками програми. Я сподіваюся, що ці зв’язки будуть тривалими. Програма сприяє формуванню української спільноти, яка має потенціал підтримувати професійний розвиток своїх членів.  

ПЛАНИ ПІСЛЯ УЧАСТІ У ПРОГРАМІ

Як майбутній член Європейського Союзу, Україна має створити державні органи, відповідальні за участь у європейському законодавчому процесі. Крім того, Європейська Комісія може ініціювати провадження проти України, оцінюючи швидкість і результати імплементації спільного законодавства. Цей унікальний австрійський досвід може сприяти майбутньому розвитку України.  

Мої професійні колеги часто зазначають, що українські діти, які проживають в Австрії, демонструють високий рівень освітньої підготовки та часто беруть на себе роль наставників і підтримки для своїх однолітків. Моя мрія – стати прикладом українських цінностей і професіоналізму, сприяючи формуванню позитивного сприйняття України як невід’ємної частини Європейського Союзу.  

Фото: Valerie Loudon

• Серія інтерв’ю з учасницями програми “Професійний інтеграційний ХАБ 2.0”.

Ми відкриваємо нову сторінку історій професійного становлення учасниць програми «Професійний інтеграційний ХАБ» 2.0. Ця серія інтерв’ю розповідає про українських фахівчинь, які долають безліч викликів, аби знайти своє місце у європейському професійному середовищі, демонструючи, що можливо все.

Кожна з цих історій — це приклад сили, наполегливості та прагнення досягти нових вершин. Завдяки нашій програмі ці неймовірні жінки отримали унікальну можливість інтегруватися до австрійського професійного середовища, відкриваючи для себе нові горизонти та водночас збагачуючи своїм досвідом і цінностями європейську спільноту.

• Вікторія Ткачук — Федеральне міністерство з питань зміни клімату, захисту навколишнього середовища, енергетики, мобільності, інновацій та технологій
• Марта Беська — Федеральне міністерство соціальної політики, охорони здоров’я, догляду та захисту прав споживачів
• Маргарита Павлів — Австрійський національний турстичний офіс
• Наталія Білоглазова — Австрійський національний турстичний офіс
• Олександра Азізова — Федеральне міністерство праці та економіки
• Анастасія Красіна — Федеральне міністерство праці та економіки
• Анна Семенченко — Федеральне міністерство праці та економіки
• Олеся Квітка — C/O Vienna Magazine
• Ганна Томищ — Impact Hub
• Сабіна Мамедова — Impact Hub
• Оксана Мусієнко — Josephinum – Medizinische Sammlungen
• Тетяна Стахівська — Office Ukraine Vienna
• Марія Кардаш — Office Ukraine Graz
• Анна Пасько — L&R Social Research
• Ірина Д’яконова — L&R Social Research
• Діана Білик — Кунстверайн Зальцбург
• Катерина Голубова — MQ – MuseumsQuartier Wien
• Марія Молодча — Schenker Salvi Weber Architekten ZT
• Оксана Денис — Інститут соціальної політики, Віденський університет економіки та бізнесу
• Анастасія Гаценко — KDZ Центр досліджень державного управління

Переглянути інтерв’ю учасниць програми “Професійний інтеграційний ХАБ 1.0” можна за посиланням.

Професійна інтеграція – найбільший виклик для переміщених українців за кордоном.

6 листопада в рамках “Професійного інтеграційного ХАБу” пройшла зустріч стейкхолдерів, присвячена визначенню викликів та бар’єрів, з якими зіштовхуються українські фахівці в Австрії на шляху до професійної інтеграції, та пошуку шляхів їх подолання.

Ми пишаємося тим, що виступили співорганізаторами цього важливого заходу “Перспективи переміщених українців в Австрії та Європі” разом з Фундацією ЕРСТЕ та доктором Юдіт Коленбергер.

17 жовтня 2024 року ми офіційно запустили другий раунд програми стажування “Професійний інтеграційний ХАБ”, що стало важливою подією у підтримці інтеграції талановитих українських фахівчинь до європейського робочого середовища. Повний перелік учасниць програми “Професійний інтеграційний ХАБ 2.0” можна переглянути тут.

На заході були присутні нові учасники та ключові члени команди програми. З надихаючою промовою виступила Яна Барінова, менеджерка проєктів з європейських політик та українських питань у Фундації “ЕРСТЕ”, підкресливши стрімкий розвиток програми. До неї приєдналися Олена Бекреньова, Ольга Олефірова та Ніна Меттерніх з Європейського центру свободи та незалежності, які поділилися цінними думками щодо бачення програми та її майбутнього розвитку.

Наступні три місяці, з 15 жовтня 2024 року до 15 січня 2025 року, учасниці матимуть нагоду пройти стажування у провідних установах та організаціях Австрії. Стажування буде доповнене низкою заходів, спрямованих на професійний розвиткок, можливостями для нетворкінгу та навчальними візитами, орієнтованими на підвищення кваліфікації учасниць та полегшення їхньої інтеграції до європейського професійного середовища.

Ми щиро вдячні всім, хто зробив цей захід успішним, і з нетерпінням чекаємо на результати, яких досягнуть наші учасниці у своїх сферах діяльності найближчими місяцями.

Запрошуємо до перегляду світлин, щоб побачити, як пройшло відкриття програми:

Після місяця відбору ми раді оголосити учасниць програми “Професійний інтеграційний ХАБ” 2.0! З 15 жовтня українські фахівчині розпочнуть стажування у провідних інституціях та організаціях Австрії:

• Марта Беска – Федеральне міністерство соціальних справ Австрії
• Маргарита Павлів – Австрійське національне туристичне бюро
• Наталія Білоглазова – Австрійське національне туристичне бюро
• Олександра Азізова – Федеральне міністерство праці та економіки Австрії
• Анастасія Красіна – Федеральне міністерство праці та економіки Австрії
• Анна Семенченко – Федеральне міністерство праці та економіки Австрії
• Олеся Квітка – C/O Vienna Magazine
• Ганна Томищ – Impact Hub Vienna
• Сабіна Мамедова – Impact Hub Vienna
• Оксана Мусієнко – Josephinum
• Тетяна Стахівська – Office Ukraine Vienna
• Марія Кардаш – Office Ukraine Graz
• Анна Пасько – L&R Social Research
• Ірина Дьяконова – L&R Social Research
• Діана Білик – Salzburger Kunstverein
• Вікторія Ткачук – Федеральне міністерство захисту клімату Австрії
• Катерина Голубова – MuseumsQuartier Wien
• Марія Молодча – Schenker Salvi Weber Architekten
• Оксана Денис – Інститут соціальної політики, Віденський університет економіки
• Анастасія Гаценко – Центр досліджень державного управління KDZ

Вітаємо всіх учасниць і дякуємо нашим партнерам за підтримку цього важливого проєкту!

Офіційне відкриття програми “Професійний інтеграційний ХАБ” 2.0 відбудеться 17 жовтня. В рамках програми заплановано багато цікавих івентів, зокрема навчальні візити та спільні зустрічі. Слідкуйте за новинами!

Програма ініційована та фінансується Фундацією “ЕРСТЕ” і реалізується Європейським центром свободи та незалежності.