17 Лютого 2025
Ірина Д’яконова: “ХАБ – це місце, де я знайшла своїх людей і відчула спокій”
Ірина Д’яконова, учасниця програми “Професійний інтеграційний ХАБ 2.0” (L&R Social Research)
Вступ
- Вік: 49 років
- Місто проживання в Україні до повномасштабного вторгнення (вимушеного переселення): Суми
- Спеціалізація: дослідження, викладання, управління проєктами, цілі сталого розвитку, соціальна та міграційна політика, ринок праці, фінансовий та кар’єрний коучинг, управління командами та розвиток soft skills
ПРОФЕСІЙНИЙ ДОСВІД
До війни моє життя в Сумах, Україна, було наповнене змістом і активністю, кожен момент ретельно спланований. Я працювала в одному з найпрестижніших університетів України – Сумському державному університеті, де обіймала посаду професорки кафедри міжнародних економічних відносин. Також я була активно залучена до громадської діяльності як депутатка обласної ради. Багато часу та зусиль я присвячувала викладанню, науковим дослідженням і розвитку жіночих спільнот у нашому регіоні.
Наш суспільно-політичний рух був спрямований на підтримку жінок, які опинилися у складних життєвих ситуаціях, боротьбу з домашнім насильством та активізацію участі жінок в усіх сферах життя як на регіональному, так і на національному рівні. Ми також працювали над підвищенням обізнаності щодо гендерної рівності в усіх секторах суспільства в Україні та навчали фінансової грамотності як дорослих, так і молодь.
Як депутатка Сумської обласної ради я зосереджувалася на розробці рішень на рівні місцевого самоврядування. Будучи членкинею постійної комісії з питань охорони здоров’я, освіти, науки, культури, туризму, спорту, молодіжної політики, соціального захисту населення, внутрішньо переміщених осіб, учасників АТО та їхніх сімей, а також материнства й дитинства, я брала активну участь у вирішенні ключових соціальних і громадських питань.
Протягом своєї кар’єри я зіштовхувалася з численними викликами, кожен із яких загартовував мене та зміцнював мою професійну стійкість. Але найбільше мене завжди надихала робота з людьми та для людей. Я отримувала величезну мотивацію від викладання студентам, співпраці в наукових колективах і підтримки інших через волонтерську та громадську діяльність.
ВИМУШЕНА ЕМІГРАЦІЯ
Війна застала мене у рідному місті Суми. Хоча я багато аналізувала і розглядала можливість війни, насправді не могла повірити, що це станеться. Тому ранок 24 лютого 2022 року став одним із найважчих моментів у моєму житті. Я мала прийняти негайне рішення – не лише про власну безпеку, а й про майбутнє своїх дітей та рідних.
Дорога до Австрії була виснажливою, тривала цілий тиждень, і кілька днів я провела за кермом без сну. Досі не розумію, звідки у мене взялися сили продовжувати шлях. У той момент я знала, що маю знайти в собі сміливість просити про допомогу. І я це зробила. Щодня я глибоко вдячна друзям, знайомим і навіть незнайомим людям, які простягли нам руку допомоги під час цієї довгої подорожі від рідного дому до невизначеного майбутнього.
ЖИТТЯ В АВСТРІЇ
Те, що підтримує мене в повсякденному житті під час еміграції, – це навички самоаналізу, самоменеджменту та принципи побудови професійної стратегії, які я викладала студентам у Сумському державному університеті. Незадовго до війни ми говорили зі студентами про те, що матеріальні речі змінні й скороминущі, але наші знання, досвід і навички – це те, що неможливо у нас відібрати. Вони завжди з нами, і на них ми можемо покладатися у складні моменти.
З перших днів в Австрії моїм основним завданням була не лише адаптація всіх членів сім’ї до нових умов життя, а й забезпечення їхнього добробуту. Тому пошук роботи став для мене одним із пріоритетів. Я намагалася зробити цей процес максимально системним і послідовним, враховуючи всі правила, традиції та сучасні підходи, які мені були знайомі. Мені пощастило знайти роботу – протягом семи місяців я працювала консультанткою для переміщених осіб з України з питань інтеграції та працевлаштування в BBE #ukr.workinaustria ABZ*AUSTRIA. Це був важливий досвід, який допоміг мені зрозуміти особливості австрійського ринку праці та міграційного законодавства.
Собі, яка тільки розпочинала свій шлях в Австрії, я б побажала більше сміливості, впевненості та стійкості на шляху до побудови нового життя в новій країні. Я б сказала собі те саме, що казала собі тоді: «Не ступай у воду, якщо не знаєш її глибини». Тому, перш ніж діяти, важливо розуміти, за якими правилами працює суспільство, як влаштований ринок праці, як побудована система підтримки мігрантів, біженців і переселенців. Це допоможе уникнути проблем, непорозумінь і затримок.
Щодо порад українцям, які живуть за кордоном, хочу побажати їм завжди пам’ятати і пишатися нашою національною ідентичністю. Долучайтеся до українських громад або навіть створюйте їх самостійно. Будьте разом! Підтримуйте один одного та Україну! Завжди залишайтеся патріотами нашої держави! Водночас, я б заохочував їх вивчати історію, традиції та звичаї країни, в якій вони живуть. Такий досвід є неймовірно цінним і може допомогти вам знайти нових друзів, хороших знайомих, розширити коло спілкування.
“Професійний інтеграційний ХАБ”
Я випадково натрапила на оголошення про “Професійний інтеграційний ХАБ” у Facebook. Мене одразу зацікавила професійність і амбітність цілей проєкту. Ознайомившись із програмою, я відчула, що кожне її слово відгукується в мені. Я дуже хотіла стати частиною цієї спільноти, дізнатися більше про можливості та умови участі.
Якби мені потрібно було описати “Професійний інтеграційний ХАБ” однією фразою, я б сказала: «Це місце, де я знайшла своїх людей і відчула спокій». Ця програма створює простір для спільноти цілеспрямованих, відповідальних та відданих українських жінок, які прагнуть розвитку та професійного зростання. Можливість спілкуватися з колегами, які поділяють спільні цінності та прагнення, надихає, підтримує та мотивує.
Можна з упевненістю сказати, що всі учасники програми – однодумці, і ми обов’язково залишимося якщо не друзями, то принаймні теплими і добрими знайомими. Адже всіх нас об’єднує одне велике горе – війна на нашій Батьківщині, в Україні!
Втім, якщо говорити про нові знайомства, колег в організації, де я проходжу стажування, то в професійному середовищі я також знайшла однодумців. Було багато моментів, коли в процесі обговорення робочих ідей, документів, концепцій ми розуміли хід думок один одного з першої фрази, розвиваючи та розвиваючи спільні ідеї. Це дивувало і надихало водночас. Отже, варто зазначити, що команда австрійських колег виявилася відкритою, теплою та надзвичайно толерантною. У нас багато спільних сімейних традицій, і ми близькі ментально.
5 ключових порад українцям в Австрії, як реалізувати себе у професійній сфері, враховуючи мій особистий шлях, вони досить прості і зрозумілі:
- Вивчайте мову. Нехай відомий вислів Йоганна Вольфганга фон Гете «Чим більше мов ти знаєш, тим більше разів ти людина» стане для вас мотиватором на цьому шляху професійного розвитку в новому середовищі чи країні.
- Оцініть свої сильні сторони, навички та вміння. Спирайтеся на них і продовжуйте їх розвивати.
- Не бійтеся ризикувати.
- Будьте відкриті до нових можливостей.
- Ніколи не здавайтеся і не втрачайте мотивації, адже, як казала Коко Шанель: «Все в наших руках, тому не можна їх опускати».
СТАЖУВАННЯ ТА ЦІННІ УРОКИ
Як науковиці та дослідниці, мені було надзвичайно цікаво працювати в команді однієї з австрійських дослідницьких НДО – L&R Social Research, яка реалізує проєкти у сфері соціального захисту, а також імплементації принципів цілей сталого розвитку (SDG) у діяльність ринків праці, освіти та навчання, цифровізації, сталого розвитку, соціальної політики, гендерної нерівності, різноманіття, інклюзії, а також міжнародного співробітництва.
Особливо захопливим для мене став досвід участі в оціночних дослідженнях для аналізу програм, заходів і проєктів. Крім того, ми проводимо дослідження у сферах фундаментальної науки та моніторингу ринку. З практичної точки зору я можу відзначити детальне вивчення низки законів та директив ЄС, пов’язаних із впровадженням цілей сталого розвитку, а також відповідних національних нормативно-правових актів та законодавчих ініціатив у певних секторах Австрії.
Для післявоєнного відновлення України можна отримати цінні уроки з розбудови ефективної системи соціального захисту з активною участю громадських організацій та мережею центрів підтримки. Соціальний захист стає особливо важливим у кризові періоди, коли соціальні проблеми загострюються. Це стало очевидним у випадку масового напливу біженців з України після повномасштабного вторгнення в лютому 2022 року, що сколихнуло всю Європу. До цього Австрія та Європа вже пережили кілька хвиль міграції.
Ці виклики сприяли створенню стійкої системи соціального захисту, яка відіграє ключову роль у підтримці стабільності в країні, забезпеченні гармонії в суспільстві та впливає як на економічний, так і на соціальний розвиток регіону. Були створені різноманітні інституції, впроваджені численні законодавчі ініціативи, заходи та механізми, спрямовані на задоволення основних потреб вразливих категорій населення, захист їхніх громадянських прав і свобод, а також сприяння рівним можливостям для їхньої інтеграції в суспільство. Цей підхід відповідає реалізації цілей сталого розвитку в європейських країнах і є цінним досвідом, який можна перейняти та застосувати в Україні.
Фото: Valerie Loudon