4 Лютого 2025
Сабіна Мамедова: “Інтеграція не вимагає досконалості”
Сабіна Мамедова, учасниця програми “Професійний інтеграційний ХАБ 2.0” (Impact Hub Vienna)
Вступ
- Вік: 23 роки
- Місто проживання в Україні до повномасштабного вторгнення (вимушеного переселення): Київ
- Спеціалізація: Управління проєктами в громадських організаціях
ПРОФЕСІЙНИЙ ДОСВІД
До повномасштабного вторгнення я здобувала ступінь магістра з публічного управління в Національному університеті «Києво-Могилянська академія». Свій професійний шлях я розпочала як помічниця керівника проєктів у неприбутковій організації в Києві. Моєю довгостроковою метою було сприяти розвитку освіти та впровадженню реформ в Україні, проте війна змінила ці плани. Відтоді я зосередилася на зміцненні своєї експертизи в управлінні проєктами, щоб у майбутньому робити значущий внесок у цю сферу. На сьогодні маю три роки досвіду в управлінні проєктами.
Загалом, громадські організації в Україні, особливо в Києві та інших великих містах, перебувають у кращому становищі порівняно з іншими секторами. Попри виклики, зокрема скорочення ринку праці та труднощі з пошуком кваліфікованих спеціалістів, багато ГО реалізують численні ініціативи, спрямовані на підтримку українського суспільства під час повномасштабної війни.
ВИМУШЕНА ЕМІГРАЦІЯ
Війна застала мене в Чернівцях. У той час я уважно стежила за новинами в Україні й розуміла, що Київ, у якому я жила, може стати однією з головних мішеней. Щоб убезпечити себе, я тимчасово залишилася в Чернівцях у батьків. Однак життя, яке я ретельно будувала в Києві, змінилося за одну ніч. Невизначеність і виклики не дозволили мені повернутися й відновити все так, як було раніше.
Австрія стала другою країною, куди я переїхала після початку повномасштабного вторгнення. Спочатку я прийняла пропозицію академічного прихистку в Канаді для студентів Києво-Могилянської академії. Проживши та навчаючись там рік, я вирішила переїхати до Відня через його безпечність, близькість до України та культурну схожість. Як уродженка Чернівців — міста, що має глибокі історичні зв’язки з Австрією, — я відчувала природний зв’язок із культурою та атмосферою Відня. Це значно полегшило адаптацію й допомогло відчути себе більш «вдома».
ЖИТТЯ В АВСТРІЇ
Найбільшим викликом для мене в Австрії стала мова. Я ніколи не планувала жити в німецькомовній країні та стати іммігранткою, тож вивчення німецької мови для мене — складний і тривалий процес. Ще однією серйозною проблемою став пошук спільноти. Важко знайомитися з людьми та будувати соціальні зв’язки без локальних точок дотику, як-от робота чи навчання. Я також вважала, що для спілкування з будь-ким — від баристи до перехожого на вулиці — потрібно ідеально володіти німецькою. Згодом зрозуміла, що це не так. Інтеграція не вимагає досконалості, й я відчула себе прийнятою незалежно від рівня володіння мовою.
Мене підтримують маленькі ритуали: відвідування улюбленої кав’ярні, дослідження музеїв чи пошук нових книгарень. Краса Відня нагадує мені, наскільки мені пощастило бути тут.
Головним бар’єром у професійному розвитку став брак ресурсів і рекомендацій щодо пошуку можливостей в Австрії. Базову інформацію можна знайти онлайн, але я не знала, де шукати спеціалізовані платформи з вакансіями чи до кого звернутися за порадою. Надсилання резюме в різні організації Відня завершувалося численними відмовами. Це ще раз підтвердило важливість знання німецької мови, покращення CV та створення професійної мережі для успішного працевлаштування.
“Професійний інтеграційний ХАБ”
Мої основні очікування від стажування — знайти нових знайомих, відчути себе більш інтегрованою у життя Відня та знайти своє місце тут. Команда Impact Hub Vienna, зокрема моя керівниця, підтримувала мене з першого дня. Вони регулярно цікавилися, чи збігаються мої особисті цілі з їхніми, і створили середовище, у якому я почувалася потрібною та залученою до процесів.
Під час стажування я брала участь у численних заходах, організованих Impact Hub Vienna. Вони стали для мене можливістю знайомитися з новими людьми, ділитися своїми думками та вносити ідеї, сформовані на основі мого досвіду в Україні. Це допомогло мені відчути зв’язок як у професійному, так і в особистому плані.
Якби мені потрібно було описати “Професійний інтеграційний ХАБ” однією фразою, це було б «міст до нових починань». Програма дала мені надію та можливості, допомогла переглянути та переосмислити свої життєві й кар’єрні плани. Всього за три місяці мій погляд на життя в Австрії кардинально змінився, і я знайшла в собі сміливість крок за кроком будувати тут своє майбутнє.
Найцінніший урок, який я винесла зі стажування, — не боятися висловлювати свої думки та ідеї, навіть коли сумніваєшся у собі. Я зрозуміла, що будь-який зворотний зв’язок, навіть якщо він здається незначним, може дати корисні інсайти.
Я також дуже вдячна за дружбу, яку знайшла завдяки цій програмі. Моя керівниця Дар’я, яка теж є українкою, стала для мене не лише менторкою, а й близькою подругою. Ми одразу знайшли спільну мову — і не лише в Excel-таблицях, а й у цінностях та інтересах.
Однією з найяскравіших подій стажування стала робоча поїздка в Грац разом із Дар’єю, де ми відвідали конференцію, присвячену соціальному впливу. За два дні ми взяли участь у зустрічах, спілкувалися з інвесторами та стартапами й обговорювали виклики соціального підприємництва. Це дало мені глибше розуміння екосистеми стартапів і дозволило активно долучитися до представлення Impact Hub Vienna.
В австрійській корпоративній культурі я захоплююся тим, що тут цінуються відпочинок і баланс. На відміну від мого попереднього досвіду в Україні, австрійці ставлять на перше місце свій добробут і стабільну продуктивність.
ПЛАНИ ПІСЛЯ УЧАСТІ В ПРОГРАМІ
Стажування в Impact Hub Vienna показало мені, що покращення інклюзивної та спеціальної освіти в Україні не обов’язково залежить лише від державних інституцій. Соціальні підприємства та стартапи можуть стати рушійною силою змін.
На практичному рівні я зміцнила навички управління проєктами та навчилася працювати в мультикультурному середовищі. Цей досвід безцінний, і я прагну застосувати отримані знання для відбудови України.
Фото: Valerie Loudon