18 Лютого 2025
Оксана Денис: “Сам факт участі у програмі я вважаю значним досягненням”
Оксана Денис, учасниця програми “Професійний інтеграційний ХАБ 2.0” (Інститут соціальної політики, Віденський економічний університет)
Вступ
- Вік: 49 років
- Місто проживання в Україні до повномасштабного вторгнення (вимушеного переселення): Київ
- Спеціалізація: Дослідниця, науковиця, доктор економічних наук
ПРОФЕСІЙНИЙ ДОСВІД
Моя кар’єра в Україні була дуже успішною. До початку повномасштабного вторгнення я працювала професоркою та доценткою у провідних університетах України. До цього була науковою співробітницею в Інституті регіональних досліджень Національної академії наук України. Крім того, я входила до робочої групи кількох міжнародних проєктів, підтриманих Глобальним договором ООН в Україні, Міжнародною фінансовою корпорацією та іншими організаціями.
Моє перше прикладне дослідження, яке я проводила для дипломної роботи в університеті, вплинуло на мій вибір професії. Це було соціологічне опитування щодо формування рейтингів у засобах масової інформації. Під час цієї роботи я зрозуміла, наскільки цікавою є прикладна наука, і вирішила займатися нею професійно.
ВИМУШЕНА ЕМІГРАЦІЯ
На момент початку війни я перебувала у Львові, відвідуючи родичів. У мене були заплановані онлайн-заняття на 24 лютого і квитки на нічний потяг до Києва. Всі мої документи та речі залишилися в Києві, і я не змогла туди повернутися, оскільки там уже точилися бої. Через кілька днів моя подруга забрала мій закордонний паспорт та дипломи і передала їх мені у Львів.
У 2022 році я переїхала до Австрії завдяки запрошенню чудової австрійської родини — друзів моєї однокласниці, які хотіли допомогти українцям. Я дуже вдячна їм. За ці два роки вони стали для мене другою сім’єю.
ЖИТТЯ В АВСТРІЇ
Найбільшим викликом для мене в Австрії стала німецька мова — вона дуже гарна, але водночас складна. Після освоєння рівня B2 стало набагато легше: я почала краще розуміти документи, новини, спілкуватися з людьми тощо. Але на початку це був справжній виклик.
Я намагалася працювати у своїй сфері в Австрії, адже моя спеціалізація — наукові дослідження. Після початку повномасштабної війни Австрія, як і інші європейські країни, запропонувала стипендії для українських науковців. У жовтні 2022 року я отримала стипендію від міста Відень і стала українською стипендіаткою у 2022–2023 роках у Центрі історії трансформацій (RECET) Віденського університету, а також запрошеною дослідницею в IWM у березні 2023 року. Мій дослідницький проєкт був присвячений впливу тимчасової міграції українців під час війни на соціально-економічне життя Австрії та Європейського Союзу.
За австрійським законодавством, стипендія не вважається працевлаштуванням у класичному сенсі. Проте цей період був дуже продуктивним: я проводила дослідження, давала інтерв’ю, писала статті та виступала спікеркою на міжнародному симпозіумі.
Перешкоди, з якими я зіштовхувалася у професійному розвитку та працевлаштуванні, були типовими для всіх. Невизначеність нашого тимчасового статусу ускладнювала пошук роботи. Крім того, інтеграція вимагає не тільки вивчення мови, а й розуміння багатьох регіональних особливостей ринку праці. В Австрії є свої специфічні процеси, як-от подача заявок на роботу, техніки пошуку вакансій тощо. Все це спочатку було новим і незнайомим.
Якби я могла сказати щось собі на початку мого шляху в Австрії, то сказала б, що цей шлях, можливо, не буде найпростішим у моєму житті, але він точно стане одним із найпродуктивніших.
Щодо поради українцям за кордоном, то я б закликала вивчати мову та культуру, налагоджувати зв’язки як з українцями, так і з місцевими жителями, і, що найважливіше, вірити в себе!
“Професійний інтеграційний ХАБ”
Якщо описати “Професійний інтеграційний ХАБ” однією фразою, то я б сказала, що це найкраща підтримка в новому середовищі! ХАБ дає можливість адаптуватися, вивчати ділову мову, здобувати додаткові навички, необхідні для роботи, а також знаходити корисні контакти та друзів серед інших учасників. Що може бути кращою підтримкою?
Сам факт участі у програмі я вважаю значним досягненням. Я дуже рада, що проходжу стажування під керівництвом Юдіт Коленбергер, однієї з найвідоміших дослідниць міграції в Австрії. Це чудова можливість ознайомитися з провідними дослідженнями в Австрії та представити свої власні, адже моя наукова робота також зосереджена на темі тимчасової міграції українців під час війни.
Найбільше враження на мене справила участь у воркшопі INTAKE в Міжнародному центрі розвитку міграційної політики (ICMPD) 28 листопада 2024 року, присвяченому інтеграції українок-біженок у ринок праці. Це був мій перший досвід кількагодинної професійної дискусії німецькою мовою.
Що мене здивувало в австрійській корпоративній культурі, так це менш формальний стиль комунікації порівняно з українським науковим середовищем. Також мене вразило, що австрійці набагато частіше пишуть електронні листи, ніж українці, і кожен лист містить ввічливе привітання та прощання. В Україні ж більш поширені телефонні дзвінки.
Порівнюючи ситуацію в моїй галузі в Україні та Австрії, я виявила, що робочі процеси схожі, але основною відмінністю є тісна співпраця між дослідниками та представниками державних органів, неурядових організацій тощо при обговоренні питань формування політики в Австрії. Я переконана, що цей досвід обов’язково варто застосувати в Україні.
ПЛАНИ ПІСЛЯ УЧАСТІ В ПРОГРАМІ
Розглядаючи можливості застосування європейського досвіду для допомоги Україні, я бачу необхідність змін у кількох сферах. По-перше, Україні слід переглянути систему оцінювання наукової роботи відповідно до підходів ЄС. По-друге, потрібно змінити підходи до підтримки та фінансування дослідницьких проєктів, а також стимулювання наукової діяльності. По-третє, слід активніше розвивати співпрацю між науковцями та практиками, подібно до того, як це відбувається в Австрії.
Щодо моєї професійної мрії, то я хочу продовжувати досліджувати тему міграції. Моя мета — реалізувати або взяти участь у проєкті, який допоможе багатьом успішно інтегруватися в Австрії.
Фото: Valerie Loudon