18 Лютого 2025
Марія Молодча: “Моє найбільше досягнення в межах програми – виправдати очікування і заслужити довіру своїх колег і керівників, які запропонували мені продовжити стажування в бюро”
Марія Молодча, учасниця програми “Професійний інтеграційний ХАБ 2.0” (Schenker Salvi Weber Architekten ZT)
Вступ
- Вік: 22 роки
- Місто проживання в Україні до повномасштабного вторгнення (вимушеного переселення): Харків
- Спеціалізація: Архітектура
ПРОФЕСІЙНИЙ ДОСВІД
Я закінчила архітектурний коледж і продовжила навчання в університеті в Харкові, плануючи пройти стажування в архітектурному бюро.
Вирішальним фактором у виборі професії для мене стало усвідомлення того, що архітектура гармонійно поєднує творчість і технічність – обидві сфери мене глибоко цікавлять. Чим більше я занурювалася у світ архітектури, тим сильніше розуміла, наскільки ця галузь є важливою. Для мене архітектура – це служіння людям і спільноті, збереження того, що вже існує, та формування прекрасного й стійкого майбутнього.
ВИМУШЕНА ЕМІГРАЦІЯ
Перші два тижні повномасштабного вторгнення росії в Україну я зі своєю родиною ховалася в метро Харкова. Однак залишатися в місті ставало дедалі важче, і ми вирішили виїхати за кордон. Дорога до Австрії була довгою і складною, включаючи важку дорогу через Україну до кордону. Я досі пам’ятаю багатьох волонтерів на кордонах, які допомагали нам у цей перехідний період.
Австрія стала першою країною, до якої ми потрапили, оскільки мій батько навчався тут і мав друзів, які підтримали нас у цей непростий час.
ЖИТТЯ В АВСТРІЇ
Головною перешкодою на шляху мого професійного розвитку та працевлаштування стала німецька мова, а також обмежені знання про австрійське суспільство та культуру. Попри ці виклики, мене щодня підтримує думка, що я тут для того, щоб навчатися та розвиватися, і що все буде добре, якщо я продовжуватиму рухатися вперед. Моя сім’я та друзі також є неймовірним джерелом сили та підтримки.
Якби я могла сказати щось собі на початку свого шляху в Австрії, це було б: «Цінуй момент і довіряй процесу».
Мої поради іншим українцям за кордоном:
- Намагайтеся цінувати та розуміти країну, її людей і культуру.
- Оточуйте себе однодумцями, які підтримуватимуть і надихатимуть вас.
“Професійний інтеграційний ХАБ”
Я б описала “Професійний інтеграційний ХАБ” як “професійну та надихаючу спільноту”. Для мене цей ХАБ є потужною підтримкою у побудові кар’єри та розвитку зв’язків в австрійсько-українському середовищі. Це також місце, де розвиток відбувається крок за кроком.
Зараз я вже на середині стажування, і мої враження дуже позитивні. Хоча перші кілька тижнів були складними через велику кількість нового, тепер я приходжу до офісу з відчуттям, що це – мій другий дім.
Що мене найбільше здивувало в австрійській корпоративній культурі – це щомісячна традиція, коли всі члени команди збираються на презентацію оновлень у бюро, а після цього разом обідають. Це чудовий спосіб зміцнювати командний дух і будувати зв’язки.
Часом у новому середовищі я відчувала “синдром самозванця”. Мій підхід до подолання цього – зосереджуватися на тому, щоб робити свою роботу якнайкраще, отримувати зворотний зв’язок від досвідченіших колег і цінувати їхні поради. Я також нагадую собі, що виклики є необхідними для розвитку, і роблю безперервне навчання своїм пріоритетом.
Моє найбільше досягнення в межах програми – виправдати очікування і заслужити довіру своїх колег і керівників, які запропонували мені продовжити стажування в бюро.
Крім того, завдяки програмі я знайшла однодумців і навіть завела нових друзів. Спілкування з людьми, які розділяють схожі інтереси та пристрасть до справи, виявилося для мене неймовірно надихаючим.
ПЛАНИ ПІСЛЯ УЧАСТІ В ПРОГРАМІ
Стажування в рамках “Професійного інтеграційного ХАБу” показало мені, що я можу реалізувати свій потенціал і амбіції в Австрії, спираючись на власний досвід.
Щодо можливостей застосування європейського досвіду для допомоги Україні, я вважаю, що українські архітектурні бюро мають серйозніше ставитися до програм стажування. Вони можуть бути корисними для обох сторін, сприяючи взаємному навчанню та обміну досвідом. Крім того, міжнародні співпраці могли б суттєво покращити українську освітню систему.
До участі в програмі я не мала жодного досвіду роботи в австрійському професійному середовищі. Тепер, після проходження програми, я відчуваю, що зробила впевнений перший крок на шляху інтеграції.
Фото: Valerie Loudon