17 Лютого 2025
Марія Кардаш: “Це стажування дало мені відчуття приналежності не тільки до команди офісу, а й до української мистецької спільноти Граца”
Марія Кардаш, учасниця програми “Професійний інтеграційний ХАБ 2.0” (Office Ukraine Graz)
Вступ
- Вік: 33 роки
- Місто проживання в Україні до повномасштабного вторгнення (вимушеного переселення): Ізмаїл (хоча 10 років жила в Києві і не була в Україні 24 лютого 2022 року)
- Спеціалізація: виконавське мистецтво та культурна антропологія
ПРОФЕСІЙНИЙ ДОСВІД
Моя професійна кар’єра досить незвичайна – я танцювальна антропологиня та виконавиця. Досліджую танець як культурний феномен: чому люди танцюють, чому саме цей вид танцю, що конкретний танець розповідає про своїх виконавців тощо. Як артистка, я танцюю і маю певний досвід у театрі, хоча останнім часом більше зосереджена на дослідженнях і виступаю не так часто. Танцювальна антропологія – це досить нова галузь для України: я виїхала ще до 2022 року, тому моя кар’єра набрала нинішніх обрисів уже за кордоном (хоча, живучи в Києві, я проводила заняття з танцю та організовувала заходи).
ВИМУШЕНА ЕМІГРАЦІЯ
Повномасштабна війна застала мене в Катовіце, Польща, де я перебувала у відрядженні. Спершу я залишилася там до завершення проєкту, а потім за інерцією, думаючи: “Ну добре, проведу тут пару місяців, а далі розберуся”. Пара місяців перетворилася на пару років, поки на початку 2024 року мене не запросили на двомісячну дослідницьку резиденцію в Інститут соціальних наук у Відні (IWM). Я розуміла, що така тривала відсутність у Польщі призведе до втрати мого легального статусу, і знайшла радикальне рішення: переїзд до Австрії.
Це рішення було зумовлене багатьма факторами: продуктивним періодом у IWM, інтелектуально стимулюючим середовищем, насиченим культурним життям Відня та, звісно, амбіціями. Моя ситуація в Польщі була комфортною, але не давала бажаного професійного розвитку. Я прагнула змін і навіть викликів, бо знала, що можу значно більше, якщо знайду відповідне середовище.
ЖИТТЯ В АВСТРІЇ
Це не вперше, коли я змінювала країну проживання: у 2018–2020 роках я навчалася за стипендією Erasmus Mundus у чотирьох країнах (Норвегія, Франція, Велика Британія, Угорщина). Крім міжнародного диплому, ця програма дала мені звичку до кочового способу життя: після випуску я постійно переїжджала з одного короткострокового проєкту на інший у різних країнах.
У кожній країні, де я жила, були свої плюси й мінуси, і Австрія – не виняток. Я досі не можу звикнути, що магазини зачиняються так рано – зазвичай я купувала продукти о 21:00. Адаптація до німецької мови також триває: хоч я вчила її в школі, все одно мені потрібен момент, щоб зібратися з думками та проконсультуватися з Google Translate.
Втім, ризик переїзду знову повністю виправдав себе: після резиденції в IWM я отримала стипендію від Міністерства культури Австрії (BMKOES) для продовження досліджень, а згодом – потрапила до “Професійного інтеграційного ХАБу”. Загалом процес інтеграції у сферу культури Австрії для мене проходить вдало (як і для багатьох інших українських митців, з якими я спілкуюся), і я продовжую наполегливо працювати, сподіваючись, що удача буде на моєму боці й надалі.
“Професійний інтеграційний ХАБ”
Я дізналася про “Професійний інтеграційний ХАБ” через допис Office Ukraine про відкритий набір. Від самого початку я знала, що Office Ukraine стане моїм першим вибором для стажування завдяки його орієнтації на культурну сферу та тісним зв’язкам з Україною.
Однак було складно вирішити, в який саме офіс – у Грац чи у Відень – подавати заявку: на той момент я жила у Відні, але мій профіль краще відповідав опису вакансії в Граці. Довірившись організаторам, я залишила рішення за ними, і вони рекомендували мене до Office Ukraine Graz. Тож я переїхала до Грацу на час стажування (так, я люблю радикальні рішення 🙂 ).
Останні два роки я здебільшого працювала незалежно – або у форматі індивідуальної резиденції, або з дому. Але мені почало не вистачати командної роботи та щоденних взаємодій із колегами. Це стажування дало мені відчуття приналежності не тільки до команди офісу, а й до української мистецької спільноти Граца.
Забавно, але в найбільш напружені тижні, коли завдання в офісі перетиналися з навчальними візитами в рамках програми, для яких мені доводилося їздити до Відня, або з деякими особистими дедлайнами, я сумувала за тим, щоб бути фрілансером, який працює у своєму власному ритмі. Але, мабуть, так воно і є, трава завжди зеленіша на іншій стороні.
Мене вразило, що Office Ukraine Graz, окрім усіх поточних проєктів і повсякденних процесів, залишається дуже орієнтованим на спільноту і доступним для українських художників з будь-якими питаннями, які вони можуть мати. У певний момент мені також довелося мобілізувати свої менторські навички, щоб підтримати митців у складних особистих чи професійних ситуаціях. Ще однією визначною деталлю для мене став довжелезний список культурних професіоналів з Грацу, які підтримували і продовжують підтримувати Україну, і яких ми запросили на нещодавню презентацію книги Office Ukraine в Граці. Ця та багато інших особистих взаємодій створили для мене враження про мистецьку спільноту Граца як щиру та пристрасну до суспільних справ, які вона обирає підтримувати та захищати.
ПЛАНИ ПІСЛЯ УЧАСТІ В ПРОГРАМІ
У своїй діяльності я завжди балансувала між мистецькими та академічними проєктами, а після стажування отримала ще одну компетенцію – культурний менеджмент.
Найближчі кілька місяців я зосереджуся на пошуку грантів та написанні дослідницьких заявок: планую вступити до PhD-програми з мистецьких досліджень або культурної антропології.
Крім того, перебування в мистецькій спільноті Граца повернуло мене до творчості. Спостерігаючи за роботою різних митців зсередини, я змінила свій підхід до мистецького процесу і тепер не можу дочекатися, коли знову зможу поринути в творчий пошук.
Фото: Valerie Loudon